Коли ми закохуємося, то завжди надіємося, що це назавжди, але життя трошки складніше влаштоване і наші плани зазвичай так і залишаються лише планами.
Марина та Сергій познайомилися на роботі, на той час Сергій уже був керівником підрозділу у їхній компанії, а Марина лиш влаштувалася на роботу на посаду асистента. Вони одразу приглянулися один одному, спочатку кава під час обіду, потім Сергій запросив Марину на побачення і вони почали зустрічатися. Марина була юна і дуже красива дівчина 20-ти років, яка переїхала у столицю з невеликого містечка, але була вона дуже амбітною.
Сергій дуже красиво залицявся, подарунки, квіти і ясна річ Марина не встояла, але про заміжжя вони не думали, Сергій не мав власного житла, всі зароблені кошти він віддав на покупку машини, тому вирішили поки зачекати з заміжжям.
Чекали вони не мало, не багато 5 років, жили вони разом на орендованій квартирі, як справжня сім’я. Сергій повністю забезпечував Марину, він намагався якісь кошти відкладати, але Марина дуже багато хотіла, і подарунки, і одяг дорогий і два рази на рік відпочинок за кордоном. Власне всі заощадження йшли на Марину, але здається Сергій по-справжньому кохав її, вже стільки років.
Якогось ранку Сергій проснувся раніше, ніж зазвичай, подивився на сонну Марину і відчув, що він готовий до створення сім’ї, він хоче, щоб вона стала його дружиною, він хоче дитину, а квартиру з часом купимо, головне, що вони разом.
Ввечері він вирішив приготувати романтичну вечерю, свічки, розкішний букет білих троянд і звичайно каблучка. Марина повернулася додому, вона явно такого не очікувала і трохи була збентежена.
Сергій вирішив довго не чекати і одразу опустився на коліно і попросив у Марини її руки і серця. Але такої реакції він явно не очікував. Марина довго не відповідала, а потім сказала, що їм потрібно все обговорити і вони сіли за стіл.
-Знаєш, нам було добре разом, але я не можу вийти за тебе заміж, я більше тебе не кохаю, так буває, любов пройшла, та і що ти можеш мені дати, в тебе навіть власного житла немає. Але це не все, що я хочу тобі сказати, я вагітна, від Сашка, це був керівник їхньої фірми, ми зустрічаємося вже декілька місяців і я переїжджаю до нього. Вибач, все закінчено.
Сергій був розгублений, він ніяк не очікував такого повороту подій.
Але чому зараз, чому ти не сказала цього раніше? Виходить, що ти вже спала з нашим шефом, але я все одно оплатив тобі відпочинок на море, як так можна?
-Не злися, ти сам запропонував, щоб я відпочила, я тебе не просила про це, але відмовлятися такій пропозиції я теж не бачила сенсу. Ще раз вибач, я певне краще піду, взавтра заїду за речима.
Сергій не знав як йому жити далі, стільки років він потратив на ці стосунки, а тепер лишився сам, ще й в такий спосіб. А робота, як він зможе працювати далі в цій фірмі, під керівництвом нового коханця поруч з Мариною, це був би якийсь особливий вид знущання над собою.
На наступний день Сергій звільнився з роботи і поїхав додому, зібрав всі речі Марини і виставив їх в коридор. Потім він замовив найближчий тур Європою і через день поїхав за кордон, йому потрібно було просто відпочити і подумати як жити далі.
Через два тижні Сергій повернувся, не можна сказати, що він все забув, але явно в ньому відбулися зміни. Він вирішив переїхати в інше місто, там йому запропонували хорошу роботу і почати все спочатку, з чистого аркуша.







