Коли в домі з’являється дитина, то життя всіх мешканців, в тому числі і їхній побут підлаштовується під потреби малюка. Головне – це безпека, і поки дитина маленька, особливих умов не потрібно, але от справжні американські гірки починаються, коли дитина починає ходити, тоді вже від неї нічого не сховаєш і якби не хотілося 24/7 за нею стежити, колись та й не вгледиш, тому середовище має бути максимально безпечним.
Коли у нас з’явилася наша донечка, ми взагалі не знали, що і як, але на щастя, у нас були друзі з дітьми, які давали корисні поради, в тому числі як убезпечити квартиру і одного разу ці поради стали дуже у нагоді.
Був цей випадок давно, Софійці, так звати нашу донечку, всього виповнилося два рочки, такою дзигою була, всі тумбочки і шухлядки були її, за нею просто неможливо було встежити.
Субота, вихідний день, я вирішила максимально продуктивно попрацювати, я мала підробітки швеєю в декреті, і мені до понеділка потрібно було дошити плаття на замовлення. Софійка малювала на кухні за столиком, годину часу я мала і, користуючись нагодою, пішла шити.
Періодично я гукала Софійку і вона відповідала, я розуміла, що все в порядку. Минуло більше пів години, тривала тишина мене насторожувала, я погукала доньку – вона відповідала з ванної.
-Мамо, я мию руки.
А через декілька хвилин я почула шум у ванній кімнаті і одразу пішла перевіряти. На підлозі валялася баночка з-під мила, закрита, а Софія намагалася відкрити тумбочку з-під умивальника, там у мене зберігалася вся побутова хімія, моє серце завмерло, добре, що мені коли порекомендували купити захист на тумбочки і шухляди, такі звичайні замки, які дитина не може відкрити. Це і врятувало мене того дня, аби не ці замки, то Софія добралася б до токсичної хімії і чим це могло закінчитися, вже ніхто не знає.
Тому порада всім, коли у вас в домі з’являється дитинка, зробіть усе можливе аби середовище було безпечним, це як мінімум замки на тумбочки і шухлядки і обов’язково замки на вікна. Я розумію, що всього передбачити неможливо, але знаєте, як кажуть: прості речі – рятують життя. Моя розповідь – це не реклама таких наборів безпеки, це дрібниці, які колись можуть врятувати життя вашій дитині.
Зараз діти дорослі, Софії вже 11 років і хоч би якою дорослою вона не була, свого роду небезпека є у будь-якому віці, тепер я боюся вулиці, транспорту, але тут уже наборами безпеки не обійтися, найважливіше в такому віці навчити дитину правилам поведінки і дати можливість бути самостійною, хай якби тяжко не було б відпускати дітей самих, по-іншому школа життя не працює.
Не скажу, що я дуже тривожна мама, але надіюсь, що колись навчуся не переживати за своїх дітей, коли вони не поруч, але поки що мені потрібно ще вчитися і вчитися.







