Мої батьки все своє життя були російськомовними, хоч й після розвалу СРСР отримали паспорт громадян України. Завжди виправдовувались, що російською, мовляв, зручніше, бо ще зі школи її вчили, диктанти нею писали, російську літературу читали.
Я ж народилась вже у незалежній Україні й в школі російської не вчила. Навпаки, з усіх предметів мені найбільше подобалась українська мова. Я навіть вірші рідною мовою писала та брала участь у конкурсі мовознавців. Відповідно, вдома теж українською розмовляла, не зважаючи на те, що всі інші домашні говорили виключно російською.
А от у сестри моєї ситуація інша. Вона українську в школі взагалі не любила, всі диктанти та контрольні провалювала. А у восьмому класі попросила перевести її в російськомовний клас (тоді ще такі були), аби всі основні предмети викладались російською.
Зараз у Тамари (так звати мою сестри) син – вже одинадцять років. Вони з чоловіком намагаються в дитину все тільки найкраще вкладати, аби Максим виріс успішною людиною. Ще змалку мій племінник ходить на карате та футбол, а у проміжках в хлопця уроки гри на скрипці. Крім того, Максим посилено вивчає англійську та німецьку. А віднедавна сестра вирішила, що їх синові «просто необхідно» знати ще французьку, адже «життя таке непередбачуване».
Вчиться Максим доволі непогано, але от ніяк в нього не виходить відмінником стати. А вся проблема в тому, що хлопцеві не дається українська мова. Пише з помилками, а з усним мовленням взагалі біда – двох слів зв’язати не може.
Так, це парадокс – дитина англійською та німецькою говорить краще, ніж рідною мовою.
– Може ти з ним позаймаєшся? – Російською говорить мені сестра. – Бо та українська мова його на дно тягне.
– То його, – кажу, – не українська тягне на дно, а батьки, які дитину вчать чого завгодно, крім того, що дійсно важливо.
– Що ти таке кажеш? – Обурюється Тамара. – От поїде він в США, як буде там розмовляти?
– А яка різниця? – Кажу – Якщо хлопець, живучи в Україні, не знає її мови!
Сестра на мене образилась, але я вважаю, що все правильно сказала. Культура, а з нею і мова повинна починатися з сім’ї. А чужому треба вчитися тоді, коли добре засвоїв своє. Ви що скажете?
