Є у мене подруга дитинства. Зараз ми вже дорослі й кожна має власних дітей. Але є у моєї подруги єдина особливість, яка довгий час псувала її життя – ім’я.
Річ у тім, що Галина Станіславівна, мама моєї подруги, коли носила її під серцем дуже захопилась читанням класики. А що? В декреті час є, можна собі дозволити. Та найбільше жінку вразив роман Віктора Гюго «Знедолені» і одна з головних героїнь, на ім’я Козетта. От Галина Іванівна й вирішила, що свою майбутню дочку назве саме так.
Звичайно, чоловік, батьки та всі знайомі Галини Станіславівни намагались відмовити жінку від цієї ідеї, але вона була непохитною у своєму рішенні, ще й говорила, що вагітним не можна відмовляти.
Отак і з’явилась на світ моя подруга Козетта. Тільки я знаю, скільки сліз вона проливала через насмішки та дурнуваті прізвиська однокласників. Нагадаю, що це було у той час, коли дивакуваті та екзотичні імена взагалі були в рідкість. У нашому класі було шість Тетян, дві Оксани, три Марійки та одна Козетта.
Насмішки не припинились навіть в інституті й деякі викладачі також вважали своїм обов’язком вигадати «цікаву» риму чи «дотепний» жарт до імені моєї подруги. Навіть її майбутній чоловік лагідно називав Козетту «Кізочкою», що також було для неї неприємним. Інколи я була свідком того, як подруга під час знайомства з новими людьми представлялась іншим ім’ям.
На щастя, зараз імена можна змінювати й кілька років тому Козетта стала Катериною. От тільки через скільки болю їй довелось пройти перш ніж вона змогла жити повноцінно. А все тому, що мама вирішила дати дитині екзотичне ім’я!
