Брусенко Ярема

**12 жовтня, вечір** — Знову затримуєшся? — голос Марка в трубці звучав приглушено, немов доносився здалеку

Тиша за вікном Вперше за роки її голос прорвався крізь тишу. Він був слабким, майже чужим, немов відлуння

**Термін придатності минув** Вчорашній світанок у невеличкому містечку на околиці Буковини зустрів Марію холодом.

Остап стояв біля вікна своєї квартири у Львові, спостерігаючи, як школярі поспішають ранковою вулицею.

**Літо в під’їзді** Спочатку був гуркіт. Такий, що в вухах дзвеніло, ніби в будинок на розі Січових Стрільців

Ще влітку ця лавка у сквері на Шевченківській була живою: школярі їли морозиво, сміялися, сперечалися

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березневий морок — і Дмитро, як завжди, повертався додому після зміни.

Соломія жила, мов бур’ян біля дороги — без турботи, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні догляду, ні простого

Чорнильні сліди на старих листах Лист прийшов у звичайному сірому конверті, без зворотної адреси.

Коли все пішло — без шепоту Коли двері захлопнулись, Остап навіть не здригнувся. Він сидів на старій