Галайда Мирон

**Щоденник: Свекруха без меж — як усе змінилося** Поверталася додому пізно — робота затягнула, голова

**19 жовтня** — Дмитро, ти точно все взяв? Перевірити не треба? — крикнула я, зупинившись біля закритих

Оксана Петрівна стояла біля плити, обережно помішуючи гречану кашу з м’ясом у старій чавунці – ідеальній

– Олексію, не забудь до вихідних купити “Медовик” та більше фруктів, – нагадала чоловікові

Батько нас не кидав. Усе було не так, як казала мати… У серці я двадцять довгих років носила образу.

“Ти не мати, а лихо!” — сварки зі свекрухою довели Катрусю до межі Катруся стояла біля плити

**Сині очі зі сну** Руслан не знав ні маминих рук, ні батькового голосу. Не пам’ятав нічого, окрім сірих

Таємниця, схована під диваном Оксана сиділа на кухні, дивлячись у вікно, де осінній вітер крутив жовте листя.

Доля, захована у втраченому гаманці Ганна Григорівна витерла руки об фартук і глянула на зачинені двері

Ганна Семенівна багато років жила самотньо у затишній двокімнатній квартирі у старому районі Чернігова.