У мене була одногрупниця, звали її Кім Сонву. Вона корейка, а приїхала до України вчитися. До речі, тато кореєць, а мати українка. Всі ми чудово знаємо, що азіатські сім’ї дуже великі, от і сім’я Кім не була винятком. Так вийшло, що Сонву мала трьох братів та дві сестри, вона була шостою дитиною. Труднощів, як таких, не було у мами з татом, всі діти росли слухняними та вихованими.
Принаймні так було до однієї ситуації, про яку дізналася буквально вся наша група. Сонву раптово завагітніла, їй було на той момент дев’ятнадцять років. Вона зустрічалася з хлопцем, який старший на один курс.
Про це знав тільки батько Сонву, а матері вирішили не розповідати, вона все одно залишилася в Кореї, а якщо дізнається про це, то в неї миттю станеться істерика. Тато допомагав своїй дочці, як тільки міг та через дев’ять місяців вона народила хлопчика. До речі, дитину залишати Сонву не поспішала, вона з батьком вирішила віддати сина приймальним батькам.
Після того, як хлопчика всиновили та забрали, батько з дочкою спокійно зітхнули. Але тут раптово моя одногрупниця дізналася про те, що знову вагітна від того самого хлопця. Бідолашний батько місця собі не знаходив, він просив її, щоб надалі була обережнішою.
Дівчині довелося знову народжувати, не робити аборт, раптом потім не зможе більше стати мамою. Дитина народилася вчасно, цього разу це була дівчинка. Дали їй ім’я та знову відправили до приймальних батьків.
Чого точно не чекав ні пан Кім, ні його дочка, то це третьої вагітності! Втретє батько вже перестав дивуватися та намагатися провести черговий виховний процес. Сонву знову проходила з чималим животом та народила двійнят. Одну дитину дівчина вирішила залишити, а другу віддали новим людям, які погодилися всиновити дитину.
Тато відмовляв її від такої витівки, хто зна, як може відреагувати мама на таке. Але Сонву продовжувала стояти на своєму та сказала, що все буде добре, вона зможе все пояснити своїй матері.
До речі кажучи про пані Кім. У неї були справи теж не найкращим чином. Інші діти залишилися разом із мамою. Кожен із них зробив «подарунок» у вигляді несподіваної дитини. Звичайно мама думала, що про таке не варто знати її чоловікові та приховувала це від нього. До речі, вона чинила так само як і він, віддавала дітей у приймальні сім’ї. А ось коли настав час повертатися до Кореї, Сонву молилася, аби все пройшло добре. Так і сталося, мати була трохи шокована, але не стала лаяти свою дочку.
Пізніше батьки один одному зізналися, що вони приховували та зрозуміли, що погано знають один одного. Що пан Кім, що пані Кім могли спокійно відреагувати на такі ситуації, але чомусь боялися сповістити про це, думаючи, що буде затіяний скандал. Але все обійшлося та тепер вони стали чудовими бабусею та дідусем для дитини Сонву.
