Був початок весни, якраз пригріло перше тепле сонечко і в повітрі з’явилося відчуття тепла і життя, кожна рослинка, квіточка хотіли чимшвидше побачити це сонце. Ранок і дійсно був чудовий, субота, вихідний, кращого часу поїхати на дачу і вдихнути все життя цієї весни і годі було чекати.
Чоловік якраз повернувся з магазину, як відчував, скупив продукти на всі вихідні, ще й свіжого м’яса, точно, сьогодні будуть шашлики. Чоловіку одразу сподобалася ідея поїхати на вихідні на дачу, сказав, що тільки й чекав, щоб я запропонувала. Через дві години всі необхідні речі лежали в машині і ми поїхали туди, де так добре, де чути подих вітру.
Через годину ми були на місці, дача це був старий будинок батьків чоловіка, ми колись там жили з дітьми, а коли переїхали у місто, то тут зробили дачу, але якщо чесно, то моя душа назавжди залишиться у цьому місці, де завжди спокій.
Так, після зими будинок і прилегла територія виглядала не дуже, але ця молода травичка неймовірно зеленого кольору затьмарювала все, а запах, здавалося хочеться вдихнути все повітря навколо, так глибоко, наскільки це можливо.
Трошки прибравши біля будинку ми почали готувати вечерю, чоловік рубав дрова на вогнище, я маринувала м’ясо, справи йшли якнайкраще. Раптом за парканом почувся шум автомобіля, дивно, сусідів на машині в нас не було, один будинок взагалі пустував. Почувся стукіт у наш паркан, як виявилося, старий будинок біля нас купила молода сім’я і користуючись вихідними приїхали на оглядини, але не могли пройти повз запаху диму і заразом вирішили познайомитися з новими сусідами.
Нам і самим було цікаво, що за люди і чому вони вирішили перебратися з міста сюди, в справжню глушину без цивілізації. Ми запросили їх на вечерю, вони одразу і погодилися.
Як виявилося чоловіка звати Максим, він програміст, а молоду дівчину Єва, вона художниця. Вони молода сім’я і хоч обоє виросли в столиці – завжди хотіли жити десь ось так тихо і спокійно, працювати і творити красу і коли одного разу вони заблукали, то натрапили на це селище і закохалися в його природу. Через декілька місяців ми знайшли підходящий будинок і одразу купили його. Ми не могли дочекатися весни, щоб почати все тут облаштовувати. Я так хочу багато квітів, щоб і тут, і там, і, навіть, біля дороги. Єва так захоплено розповідала, що вона хоче тут зробити, що і мене потягнула у вир свої думок і фантазії.
Наші нові сусіди були якимись іншими, ніби з іншої планети, але такі теплі і душевні. Ми цілий вечір провели разом, розмовляли і розмовляли, здавалося цього вечора оживала не лише природа, а і ми, ніби чиста джерельна вода були їхні слова. Розлучив нас лише повний місяць. Вночі ми поговорили з чоловіком, щоб переїхати сюди назад на постійне життя, тут так добре і тепло, немає метушні, ще й наші нові сусіди, вони неймовірні, такий заряд енергії від них іде. Чоловіка явно теж ця ідея манила, він давно уже подумував про переїзд. Ранок був не менш прекрасний, ніж вечір, але потрібно було збиратися назад у місто. Ми попрощалися з нашим новими сусідами і поїхали. Здавалося ми поверталися зовсім іншими людьми, такими наповненими і натхненними, ось що робить приємне спілкування з хорошими людьми, таке собі перезавантаження. Домовилися з чоловіком що наступних вихідних знову поїдемо на дачу.
