Моя донька цьогоріч піде вже до першого класу. Вона така спокійна та тиха дитина. Переживаю чи пристосується вона до колективу. Рано чи пізно це таки станеться.
До цього я віднеслася дуже серйозно. Тому школу вибирала я довго. Поблизу нас розташована одна. І відгуки про неї лише хороші. Я взяла на замітку собі декілька варіантів. І коли був час я обійшла їх всіх.
Деякі батьки дивувалися, як ретельно я віднеслася до цього питання. Вони у своєму виборі керуються лише одним, чим ближче школа розташована до дому, тим краще. Все підходить. А мені важливі й інші критерії.
Вибравши кращий варіант, я не зволікала і понесла документи. Там вистроїлася велика черга з охочих батьків. Серед них знайшлися і ті, що не бажали стояти стільки часу і пробували всіма методами просунутися вперед. Якась бабуся спираючись на свій вік намагалася обійти чергу. Але не всі удобрили таку поведінку з її сторони. Ніхто вже пізніше не звертав на неї увагу.
Згодом розпочалися сварки, штовханини. Ну як в будь-якій черзі не без цього.
В мій погляд попав чоловік який сидів у черзі з двома маленькими дітьми. Як вияснилося, дружина на роботі, а він лишився на господарстві. Дітей лишити ні з ким, то взяв із собою. Бідолашні вже не могли сидіти. Починали плакати. А коли плаче маленька дитина, то всі інші діти починають підхоплювати. І тоді плачуть вже всі.
Всі бачили це, та ніхто не хотів поступитися місцем в черзі, та пропустити їх. Бідолашні вже сидіти не могли.Він такий був не один. Але всі кажуть, що ми в однакових умовах, та і далі всі стоять на своєму місці. Чоловік ні слова не казав, лише мовчки заспокоював своїх дітей.
Хоч не зжалилися над чоловіком, то пропустили хоча б жіночку з коляскою та ще однією дитиною. Вона почала скандалити, що вона багатодітна мати, та тяжко їй дуже самій підіймати дітей. Чоловіка як і роботи вона не має. Чимось допомагають батьки, але і не погані виплати приходять на дітей. Це ще один повід народжувати ще, та ще.
Про що думають такі мами. Коли себе толком забезпечити не можуть, а народжують ще дітей, яким достойного життя забезпечити не спроможні бути. Тільки й надіються на чиюсь допомогу, та підтримку.
