Останнім часом наші з дружиною стосунки вийшли на новий рівень, і називається він “щоденні сварки”. Робота моя пов’язана з тим, що впродовж дня я багато спілкуюся з нашими клієнтами, мені доводиться вислуховувати, догоджати, апелювати, шукати компроміси. Яна працює вдома, тому більша частина домашніх клопотів припадає на її долю.
Все у нас складалося добре, проте дружина моя вирішила, що я недостатньо виконую хатньої роботи. І це вона почала мені доносити кожного дня, коли я повертаюся втомлений після роботи з вимогами і претензіями клієнтів. Хоча від домашніх обов’язків та допомоги Яні ніколи не відмовлявся. Одного разу під час сварки дружина навіть назвала мене дармоїдом та ледарем, що постійно “зависає” у телефоні.
Мені стало дуже прикро і через те, що Яна не цінує моєї допомоги, і через те, що не розуміє, що на роботі у мене й так суцільна гра на нервах. Я вирішив провчити дружину. Спочатку не реагував на її прохання та взагалі нічого не робив вдома, не мив за собою посуд, не складав речі, не розвішував прання, навіть сміття не виносив. Яна прийняла гру та трималася стійко. Через тиждень нашу квартиру було не впізнати. Я вирішив піти на крайні міри, дуже туго закрив усі кришечки на склянках у холодильнику, аби дружина сама не змогла їх відкрутити, та влаштував засмічення у мийці.
Ввечері повернувся додому з квітами та тістечками, а на мене чекала усміхнена Яна та смачна романтична вечеря. Хоча мені й сподобалося миритися з дружиною, проте сподіваюсь ніяких військових дій у нашій квартирі та сімейному житті найближчім часом не буде.
