Степан виріс у невеликому селі, людей небагато, роботи немає, все, що залишається або вести господарство, або їхати на заробітки.
Коли Степан був у восьмому класі, у школі з’явилася нова учениця, Марійка, вона була на рік меншою і так вона припала Степану до серця, що через тиждень він підійшов до неї й сказав, що Марійка буде його дружиною, а вони ще навіть не зустрічалися. Марійці сподобалася така зухвалість та впевненість Степана і вони почали спочатку просто спілкуватися, а потім і зустрічатися.
Випускний клас, місяць до здачі екзаменів і Марійка дізнається, що вагітна, от і все, можна забути про університет і переїзд в місто, того ж дня все розповіла Степану, він був неймовірно щасливий, але попереду лишалося найтяжче – розповісти батькам.
Марійка була єдиною дочкою і батьки готували для неї забезпечене майбутнє в місті й новина про вагітність їх ошелешила, але що вже робити. Батьки сказали одразу, будеш народжувати, житимеш з нами, ніякого переїзду в місто. Хоч Степан їм і не подобався в якості майбутнього зятя, з небагатої родини, але на совість непоганий, працьовитий.
Діти поздавали екзамени, отримали атестати й на наступний день занесли заяву в РАЦСУ.
Степан переїхав до батьків Марійки. Молоді жили мирно, чекали дитинку і перед Новим роком в них народилася донечка, назвали Оленкою. Степан старався як міг, але роботи в селі не було, ще й зимою, а молоду родину потрібно було забезпечувати, та й перед батьками Марійки було незручно, що він у них на утриманні. Вирішив Степан на початку весни їхати на заробітки, якраз дитинки трошки підросте.
На початку березня Степан поїхав закордон на цілий рік, хотів він дуже заробити на власний будинок.
Марійка жила з батьками, доглядала донечку, мама допомагала як могла і чим знала, але все було добре недовго, як прийшло літо і тепло, подружки почали кликати Марійку постійно на посиденьки, спочатку раз у тиждень, а потім і через день. Маленька Оленка почала робити свої перші кроки, але бачила, то все лише бабуся, мама постійно була, то в місті, то з подружками й перед новим роком батьків чекала неочікувана звістка, дочка вже декілька місяців зустрічається з іншим чоловіком і після нового року вона переїжджає до нього жити, звичайно, дитина лишається на опіку бабусі.
Батьки були ошелешені такою новиною, але Марійка нічого і слухати не хотіла.
-А як же Степан, ти ж одружена жінка, ось чоловік приїде через два місяці, а ти що? Як ти в очі йому дивитимешся?
-Степан приїде і ми одразу подамо заяву на розлучення, не люблю його, не люблю.
Як сказала Марійка, так і зробила, через два тижні лишила дочку на бабусю і переїхала в місто.
В березні повернувся Степан і чекала його не дружина з дочкою, а батьки Марійки, це насторожило його, але вирішив всі питання проговорити вже вдома.
Коли приїхали додому, там вже була і Марійка, тримала в руках документи, вона сухо привіталася і протягнула йому документи:
-Ось, потрібний твій підпис.
-Що це?
-Документи на р0злучення, я більше не люблю тебе, в мене інший чоловік і давай без криків і скандалів, це нічого не змінить, вже все вирішено.
Степан був сам не свій, такого розвитку подій він явно не очікував. З холодним поглядом він взяв документи, поставив свій підпис і пішов в кімнату до дочки. Марійка отримавши підпис чоловіка, попрощалася з батьками й поїхала в місто.
Батьки зайшли в кімнату до Степана:
-Сину, ти не ображайся на Марійку, ми й самі не розуміємо, що вона робить. Ти живи у нас, будь з внучкою і нам буде веселіше.
Степан мовчав, а що тут говорити.
За гроші, які він заробив, купив ділянку землі по сусідству з батьками Марійки й почав будувати власний будинок, як завжди й хотів. Батьки чим могли допомагали, а Степан чим міг допомагав батькам, став він їм справжнім сином.
Марійка дуже рідко приїжджала, один раз в три місяці, а то й рідше, зі Степаном особливо мови не було.
І так буває в житті, що чужі діти стають набагато ближчими, ніж рідні.
