У мене є донька, Аліна, їй десять років. Це якраз той вік, коли діти дуже багато чого хочуть зрозуміти, запитують, але на жаль батькам не все вдається пояснити.
Трапилась нещодавно така історія. У класі, де вчиться моя донька, влаштовували батьківські збори, де викладачі, як і зазвичай, розповідали про поведінку наших дітей, та про все хороше й не дуже.
В кінці, класна керівничка розповіла про заплановану екскурсію у Карпати на два дні та сказала, що кошти потрібно буде принести до кінця тижня. Це буде не просто поїздка, з дітьми їдуть дві вчительки географії, які на прикладі карпатських гір будуть розповідати їм про цей предмет.
Усі діти були дуже зацікавлені, я навіть не сумнівалася, що Аліна захоче поїхати.
Наступного дня, вранці перед школою я хотіла дати їй гроші на цю екскурсію, але здивувалась, коли донька сказала мені, що не збирається туди їхати.
Вона була дуже сумна, я не розуміла в чому справа. Запитала, от все й стало ясно. В Аліни є найкраща подруга, її однокласниця Юля. Вона часто приходить до нас в гості, інколи я влаштовую дівчатам вечірку з ночівлею, літом пікніки. Вони люблять проводити час разом.
Але Юля ніколи не говорить про свою сім’ю, все що я чула це: “Мама мене не відпустила, мама не дозволила”.
Отже, Аліна розповіла мені, що в Юлі є старша сестра, яку їхня мама любить більше, їй все дозволяє, а молодшій нічого не можна. От не розумію я, чому така проблема є в сім’ях, коли одну дитину люблять більше, а іншу менше..
Я рада, що моя донька так поважає дружбу, що заради подруги, готова відмовитися від подорожі.
