Ми зустрічалися з Аліною, перш ніж одружитися, 3 роки. Я вважав, що це кохання на усе життя. Після весілля ми планували дитину, тільки десь через місяць Аліна почала уникати розмови про це. Та й взагалі я помітив, що вона охолонула до мене.
Все частіше моя дружина почала затримуватися на роботі, настрій у неї завжди був не дуже, часто намагалася посваритися. Тільки я людина неконфліктна і зовсім не виходило у нас посваритися.
Спільний час ми стали проводити рідше, я не розумів, що відбувається. Якось за вечерею я почав розмову:
– Аліно, ти нічого не хочеш мені сказати?
Після мого запитання дівчина зблідла, здавалося наче вона зараз знепритомніє.
– Так. Я вагітна.
Після цієї фрази я не міг всидіти, підбіг та почав обнімати кохану, вона ж сиділа непорушно. Я тоді почав виправдовувати її поведінку, як я міг цього не помічати? Аліна просто була вагітною і від гормонів такою була сердитою і втомленою.
Я цілував Аліну, та вона почала плакати та відштовхнула мене.
– Облиш мене! Я вагітна, але.. Не від тебе.
– Що ти таке говориш? А від кого ж, як не від мене, люба? Це невдалий жарт.
– Від Віталіка. Твого брата. Як ти взагалі не міг помітити, що ми закохалися? Ти наче сліпий! Я вже давно не кохаю тебе та хочу бути з ним!
Після цих слів Аліна вибігла з кімнати та почала збирати речі. Я стояв наче вкопаний. Віталік – мій старший брат. Рідний старший брат. Я не міг збагнути, як так вийшло.
Та виявилося ще до весілля у них були стосунки. Тільки навіщо Аліна вийшла за мене заміж? Мені було боляче та незрозуміло. Щойно мене зрадили рідні люди.
****
З того часу, як Аліна пішла від мене, минув рік. Зараз я зустрічаюся з дівчиною, та розумію, що закохатися не можу. Це вже моя п’ята дівчина за рік. Та я не втрачаю надії, що все ж знайду своє кохання. А може воно й на краще – не закохуватися досі. Моя ж колишня дружина, живе з братом та виховують доньку.
Вони не одружені, винаймають житло. Після такої події, мої батьки відвернулися від Віталіка, вони не приймають онуку. Я ж розумію: дитина ні в чому не винна, та племінницю не бачив. Не можу себе побороти. Думаю, на це просто потрібен час. Батькам же я говорю, що їм варто пробачити синові та почати допомагати єдиній онуці. Та, мабуть, їм теж потрібно відійти від того, що їхня невістка зруйнувала родину.
