Після розлучення я залишилась сама з дитиною на руках, а колишній чоловік ще й намагається оскаржити своє батьківство. Відчуваю себе розгубленою та ображеною за таку несправедливість.
Я багато вчилась, потім багато працювала, будувала кар’єру. Я багато чого досягла у роботі, але особисте життя ніяк не складалося. Попередні стосунки були невдалі. А у майже тридцять років вимоги до партнерів зростають втричі, у порівнянні з вісімнадцятирічним віком.
Але друзі познайомили мене із Владиславом, стрункий шатен із зеленими очима, займається спортом, любить тварин, читати книжки. Ми довго придивлялися один до одного, було багато зустрічей, походів у кіно, ресторани, поїздок на сумісний відпочинок. Між нами було багато спільного, важливі, принципові погляди на речі у житті у нас збігались. Наше рішення про одруження було виваженим, це не було кохання з першого погляду.
Щасливим подружжям ми прожили рік. А потім Влад почав до мене присікуватися. Річ у тім, що він працював менеджером, а я займала доволі високу посаду, відповідно й заробляла більше. Я ніколи не бачила у цьому проблеми, та й під час наших зустрічей такого питання не виникало. Але останнім часом чоловік все сильніше наголошував на тому, що його дохід менший. Я сказала, що коли піду у декретну відпустку, він буде єдиним годувальником, чоловік ніби заспокоївся. А потім ми сильно посварилися, Владислав зібрав речі та пішов. Невдовзі чоловік подав на розлучення.
Так сталося, що мій колишній хлопець працює у фірмі, яка співпрацює з нашою. Керівництво доручило нам великий спільний проект, мені довелося спілкуватися та зустрічатися з колишнім. Але наші зустрічі були суто ділові, до речі, в нього є нова дівчина, вони нещодавно оголосили про заручини. Та доброзичливці розповіли чоловіку, що бачили мене з колишнім, крім того, ми кілька разів зідзвонювались. Влад дуже приревнував мене, казав образливі слова, що я все ж таки вибрала чоловіка з більшими статками.
Три місяці тому я народила донечку, вона дуже схожа на свого батька. Я гадала, що після народження доньки, чоловік змінить своє ставлення. Та Владислав не хоче підтримувати із нами зв’язок, а коли дізнався, що я записала його батьком, дуже розсердився. Сказав, що не збирається утримувати чужу дитину, та найняв адвокатів. Стосунки із чоловіком вже навряд чи вдасться налагодити, та сподіваюсь, що справедливість все ж таки переможе, я впевнена на сто відсотків, що вона на моєму боці.
