Моя мама багато років займалась пошиттям речей на замовлення. Клієнти були дуже різні, хто хотів просто підшити нові джинси, а хтось хотів якусь унікальну річ під замовлення. Це були дев’яності, вибору з одягом такого не було як зараз. Тому люди часом могли замовити собі одну або декілька якісних речей, і якщо вони входили в цей розмір продовж декількох років, вони могли й носити ці речі стільки часу.
Так от одного разу до мами звернулась одна важлива клієнтка. Вона займала одну із керівних посад в місті. Їй дуже потрібна була сукня на весілля до когось із родичів.
В перше вони зустрілись для того, щоб обрати фасон, тканину, декоративні деталі. Та зняти мірки, прорахувати скільки потрібно тканини.
Фасон обрали складний із двох тканин, під низ ішов щільний атлас темно бірюзового кольору. На верх мало йти гаптоване мереживо. У клієнтки була дуже хороша фігура, прямо модельна. Тонка талія і пишний бюст. Декольте було відкритим із гарним V-образним вирізом. Низ повинен бути обшитий камінням Сваровські. Тканина і каміння були дуже дорогими. Я не скажу, що вони вартували неймовірних грошей, але на той час не всі могли дозволити собі купувати тканини та фурнітуру по таких цінах.
Індивідуальне пошиття потребує багато часу і не все можна придбати в одному місці. На наступний день моя мама оббігала всі можливі магазини, щоб обрати саме той найкращий матеріал для цієї сукні. Зараз із цим набагато легше, можна знайти онлайн палітру кольорів та уточнити, чи є відповідний метраж. Сфотографувати на смартфон, або попросити постачальника надіслати вам палітру на пошту.
Коли все було підібране та погоджено, мама приступила до побудови викрійки. Викрійки вона робила вручну, під кожну клієнтку, саме через це вироби сідали ідеально на фігуру людини. Коли виріб був викроєний можна було все заметувати та зробити першу примірку.
На примірку клієнтку привіз її чоловік, та терпеливо чекав її в машині біля будинку. Після того, як минула година до клієнтки зателефонував чоловік і запитав, чи ще довго? На, що вона відповіла – ще трохи, я скоро буду виходити. Мама тремтячими руками швидше почала заколювати те, що потрібно було переробити.
Наступного разу ця ситуація з приміркою повторилась, і клієнтка не достояла до кінця примірки й просто поїхала зі своїм чоловіком. На остаточній примірці, в день весілля, коли залишалось виміряти низ плаття та підшити поділ плаття і вишити камінням, клієнтка каже, що немає часу на це. І, що вона піде в тому, що в неї є. Не потрібне їй це плаття, її чоловік і так постійно чекав, що там так довго можна шити?
Мама з усіх сил намагалась заспокоїти клієнтку, і сказала, що поки клієнтка з’їздить у перукарню, вона встигне підшити низ та пришити каміння, за півтори години плаття буде готове і вона навіть відправить його на таксі, щоб не затримувати клієнтку.
Та відмовилась і сказала, що не хоче забирати сукню. На, що мама відповіла, що поверне гроші за тканину та фурнітуру. Тим часом я поїхала здавати в магазин дорогі камінці Сваровські, це єдине, що можна було ще повернути назад, для того, щоб наш мінус став меншим. Мама зі сльозами на очах склала залишки тканини та відвісила сукню трохи далі. Пішла робити міцну чашку чаю, щоб трохи заспокоїтись тим часом це вже була третя ніч, що вона майже не спала і працювала над цією сукнею.
Вона віддала гроші зі своєї кишені за цю сукню і лишила її для себе. З клієнткою більше не працювала на далі. І почала брати лише ті замовлення в яких була впевнена. Також ця ситуація навчила її брати передплату на перед, і повідомляти про те, що іноді на примірці потрібно вистояти годину чи півтора часу не рухаючись. Якщо були такі клієнти які казали, що для них це довго мама спокійно відмовляла і не брала таких замовлень.
Хоча були й постійні клієнти які могли чекати чергу із замовлень аби попасти саме до моєї мами на пошиття. Вони залишились, бо цінували майстерність та акуратність цієї роботи. Я думаю, що це показних твоєї роботи коли з тобою залишаються люди на роки. В кожного майстра на його шляху бувають свої випадки падіння та росту.
Іноді краще один раз заплатити зі своєї кишені, але не давати людям керувати тобою і вмішуватись у твою роботу. Як тільки ти починаєш цінувати себе, тебе починають цінувати інші.
