З чоловіком ми вже разом 5 років, з них 2 роки одружені.
Все починалося як у всіх – казково. Таємні побачення, поцілунки, одним словом чудовий період закоханості. Я сама по собі дуже романтична натура, тому мені завжди хотілося, щоб в наших стосунках завжди була ця романтика.
Але чоловік мій на жаль прагматик. Справді ніколи розуміла чому доля завжди зводить двох зовсім різних людей, з різними характерами та вподобаннями. Напевно щоб не було скучно.
Я довго чекала від свого чоловіка пропозицію, і зустрічаючись з ним постійно мріяла про гарне весілля. Коли чоловік нарешті наважився мені освідчитись, я була на 7 небі від щастя. Я вже продумувала своє весілля до дрібничок: яка сукня, зачіска, який ресторан. В той момент я ніби літала. Але мій чоловік все обламав. Він вирішив починати сім’ю шантажуючи мене і ставлячи умови.
Умова була така: ніякого весілля не робимо, підемо розпишемося і відсвяткуємо з рідними, або тоді він взагалі не буде одружуватися.
Від такого речення в мене був шок. Мені здавалося, що якщо людина любить, то не ставить умови й враховує бажання свого партнера. Але напевно в нас трохи різне розуміння створення сім’ї. Мої мрії були розбиті вщент. Я любила його, тому не могла просто залишити. І я вирішила поступитися своїм бажанням.
Ми зробили все так, як хотів чоловік. Живемо ми вже 2 роки разом. Дітей у нас ще немає. Але зараз я вже жалію що тоді заради нього, я поступилася своєю мрією ідеального весілля. Що не переконала, або зразу не розірвала стосунки. Можливо для когось це дурниця. Але саме з таких речей складаються відносини люблячих людей.
Зараз я не впевнена що хочу продовжувати ці стосунки, тому що якщо людина тебе любить та поважає, то або буде враховувати твої бажання, або буде шукати компроміс, щоб добре було обом.
Якщо на початку трапляються такі ситуації, і партнер не визнає своїх помилок, краще напевно закінчувати такі відносини. Про що я і думаю.
На жаль осад після такої ситуації залишився зі мною надовго.
