Ми з дружиною відпочивали в Турції. Все було чудово, романтика, гуляли біля моря цілими вечорами, могли сидіти на піску й говорити пів ночі.
Але декілька останніх днів я помічав дивну поведінку з її сторони.
Помітив її в барі, як вона дуже гарно щебетала з якимось чоловіком, поки я був на лекції. Адже ми приїхали не лише на відпочинок, у готелі, де ми жили, проводилася чотириденна конференція за моєю спеціальністю.
Наступного дня я знову ж таки вийшов з дійства, але не знайшов її в барі, ресторані, чи в нашому номері. Телефонами ми тут не користувалися, адже роумінг дуже дорогий, тому вирішив ще пошукати її біля басейну.
Знайшов, знову в компанії того ж чоловіка. Був злий, адже довго шукав її. Сказала, що це її давній знайомий, ще з університету, та який цікавий збіг, що вони зустрілися не в рідному місті, а саме в Туреччині.
Останній день конференції, лекції дуже затрималися, але після закінчення я знову ж таки, вийшов й не міг знайти дружину.
Ні в одному з місць, де вона могла б бути.
Я одразу не дуже повірив в слова про давнього знайомого, адже я знав усіх її друзів з університету, та й чоловік був не надто “нашої” зовнішності.
Пішов на рецепцію, запитав чи не можуть сказати мені, в якому номері проживає той чоловік (вона ж нас познайомила, я запам’ятав його ім’я).
Третій поверх, номер 322. Не треба було навіть заходити, аби почути аж надто голосні звуки…
До останнього сподівався, що в номері не моя дружина. Почав стукати у двері. Мужчина відчинив, я увірвався туди.
Звісно ж, вона, в його ліжку..
Вийшов, зачинив за собою двері. Через п’ять хвилин приніс у той же номер її сумку з речами й паспорт, який взяв з рецепції.
От такий от видався у мене відпочинок в Турції, що скажете, я правильно відреагував на все це?
