Попросила я свою сестру, аби моя донька на роки навчання пожила у неї. Адже та лише завершила навчання у школі, та вступила в університет на платну форму, тому орендувати квартиру коштів не було, а гуртожитки заповнені.
Розказувала мені дочка все, як гарно вони жили, як добре Марія до неї відносилася, у всьому допомагала, порадити давала, любовні плачі вислуховувала. Була їй другою мамою. Та завжди я дивувалася, звідки сестра стільки часу мала, адже працювала на роботі, але завжди встигала прибирати у квартирі, їсти готувати.
Я дзвонила, казала, щоб не переживала, адже дочка у мене вміє сама про себе дбати, може на них двох все злагодити. На що Марія відповідала: “Нічого, потім віддячиш мені”.
Я була щаслива, чотири роки моя донька відучилася в хорошому університеті, жила в чудових умовах, та й і під контролем завжди була, аби нічого не накоїла.
Проте, моє щастя завершилось, коли я приїхала, аби допомогти дочці забрати речі. Привезла з села багато гостинців для сестри, все, що могла. Хотіла особисто їй подякувати за всі роки, які в неї гостила моя донька.
Виявилося, що весь цей час, вона жила в моє сестри платно! І я неправильно її зрозуміла, ще чотири роки тому. Марія весь цей час рахувала, скільки коштує проживання, та кожна її послуга. Там був цілий блокнот записів, але я постараюсь тут написати скорочено.
Отже, розцінки:
– 5000 грн місяць проживання;
– 300 грн прибирання;
– 200 грн приготування їжі;
– 500 грн приготування їжі зі своїх продуктів.
Можна собі уявити, скільки коштів загалом, вийшло за чотири роки проживання моєї дочки у квартирі Марії.
Вона почала вимагати у нас, аби ми віддали їй чесно зароблені кошти. Бо це ж вона ще зі знижкою рахувала, як для родичів. Сказала, якщо не маємо зараз так багато, то можемо оформити “розстрочку”, або кредит. Я навіть помітила, що після двох років, ціни піднялися. Я більше не хотіла це слухати.
— Послухай, сестро. Давай тоді разом рахувати. Я відправляла тобі кошти на продукти? Так. Ми сплачували всю суму твоїх комунальних послуг протягом цих років? Так! Моя дочка займала не всі кімнати у твоїй квартирі, а лише одну, а також, завжди купувала все необхідне.
— Тож, якщо зараз порахувати повноцінну суму, вийде, що ти нам ще винною залишаєшся!
І що вона мені відповіла:
— Ні-ні, я ж тобі не казала мені оплачувати щось чи пересилати продукти, треба було попереджати.
— Ну тоді ти теж мала попередити нас, що моя донька буде брати у тебе кімнату в оренду, я б тоді зовсім по іншому відносилась до цієї ситуації, — кажу я.
На цьому ми й розійшлися, не думаю що коли-небудь ще захочу спілкуватися з Марією.
Завжди думайте, чи те, як ви сприймаєте ситуацію, збігається з думкою інших.
