Нещодавно я одружився з Марією. Вона дуже хороша жінка та мати. У нас обох від попередніх шлюбів залишились діти – у мене син Іван, а у неї дочка Рита. Звісно я розумів, що будувати сім’ю буде трохи складно, адже у нас двоє дітей, які є відносно чужими або їй, або мені.
Тому я довго не знав, як потрібно спілкуватись із Ритою, та і вона не дуже мене любила, бо вже доросла дівчинка, яка знає, що її батько не я. Мій син також не хотів ставитись із повагою до Марії та її дочки. Том у постійно вдома у нас були суперечки.
Одного дня, коли я був вихідний і сидів із дітьми вдома, сталась неприємна ситуація. Рита та Іван не поділили якісь іграшки та побились. Я почув це не одразу, тому коли прибіг у кімнату, там усе було перевернуто з ніг на голову.
Я звичайно насварив їх обох, і наказав все це прибрати. Тоді Рита сказала, що я не її батько і не маю права наказувати, що робити. Мені стало ніяково і я сказав синові все тут прибрати, а Риту закрив у іншій кімнаті, щоб вона подумала над своєю поведінкою, мені здавалось так буде справедливо, адже син образився б, як би я ніяк не насварив дочку Марії.
Вона просиділа там хвилин 20, поки Іван прибирав у кімнаті. Пізніше, коли моя дружина прийшла додому, її дочка розповіла їй все та навигадувала ще більше різних нісенітниць. Звичайно, як і будь-яка мама вона просто була дуже зла за таке відношення до Рити.
Ввечері ми довго сварились щодо того, як правильно виховувати дітей. Мені здавалось, що навіть діти чули наш крик. Але я не міг нічого зробити, адже я не зможу любити обох дітей так само, адже у Рити є живий тато, з яким вона бачиться і я просто ніяк не зможу їй його замінити.
На усі аргументи Марії я відповідав їй тим самим, адже вона також не зможе любити мого сина, коли у нього є жива рідна матір. Тому ми прийшли до висновку, що усім нам потрібно сходити до сімейного психолога, що вирішити наші проблеми та стати однією сім’єю!
