Мене звуть Світлана, я вже вісім років одружена, ми з чоловіком дуже щасливі разом, навіть не віриться, десять років я його знаю, два роки ми зустрічались до весілля. А почуття досі збереглися, так ніби недавно познайомилися. Сім’я у нас маленька, маємо доньку, шість років, та Банні, це наш золотистий ретривер, якому теж шість років, вони з донькою ростуть разом, як найкращі друзі.
Мої батьки живуть в селі поблизу міста, де живу я. А ще, у мене є сестра, раніше ми були в хороших стосунках, часто спілкувалися, проводили час разом. Але відколи вона вийшла заміж, все дуже змінилося. Адже чомусь, її чоловік вирішив, що я йому щось винна. Я працюю суддею в обласному суді, звісно мені часто приходиться стикатися з людською наглістю, проте це вже аж занадто.
Чоловік сестри постійно порушує закони, то він перевищує швидкість за рулем, або сідає в машину в стані алкогольного сп’яніння, його потім викликають до суду, а він нахабно каже усім, що йому все “вирішать”. То просто безчільно заходить до мене на роботу і каже “Я там одному пошарпав машину, поліція сказала що буде суд, то розберися, але мені треба швидко, бо маємо їхати на море, щоб ти встигла до того часу”.
Я хочу працювати чесно, аби не підтримувати корупцію, хоча так, кілька разів я йому допомогла. Але останнім часом відмовляю, не беру трубки від нього та сестри, або ж просто ігнорую їх. То минулого тижня, моя сестра забігла до мого кабінету з криками про те, що її чоловіка забрали в поліцію, адже він вкрав для неї джинси з магазину. Мало того, що вона прийшла до мене з претензіями, то ще й вимагала, аби я його витягнула звідти, бо це бачте, їй чоловік такий “подарунок” зробити хотів. А коли я відмовила їй, то почула ще й, що я винна в тому, що він краде з магазинів, бо я їм гроші не позичаю.
Не знаю, чому моя сестра не бачить, що шлюб з таким чоловіком не доведе ні до чого хорошого, але мене це дістало. Хай розбираються самі.
