Нам з сестрою вже по тридцять років, та у наших батьків якраз нещодавно була срібна річниця весілля. Ми вирішили підготуватися як ніколи, адже вони ніколи не святкували річниць, адже одружилися вони саме на Новий Рік.
Ми кожного року просто вітали їх, а мама з татом розповідали нам історію про те, як шалено вони поспішали, аби встигнути розписатися, а коли прийшли – РАЦС закритий. Батьки почали бігати містом, в обласну раду, аби дізнатися, хто там працює, хто саме проводить розписи. Знайшли ту жінку о десятій вечора, стояли під її квартирою й випрошували, аби розписала їх, пропонували ледь не всі гроші світу. Після двадцяти хвилин вмовлянь, працівниця таки погодилася, вони разом поїхали у РАЦС. Ось така цікава історія одруження наших батьків. Саме тому, нам завжди було шкода, що вони ніколи не святкували річниць, але ж хто я не ми – їхні діти, можемо це виправити!
Заробляємо ми з сестрою досить великі кошти, тому святкування запланували дуже грандіозне. Ми купили собі та батькам білети у Нью-Йорк! Адже в цю пору він тоді був дуже гарно засніжений, а мама з татом завжди мріяли поїхати в США, побачити все як у фільмі “Сам у дома”.
Все було ідеально заплановано, ми потайки викрали у батьків закордонні паспорти, відкрили туристичні візи, та купили білети на двадцять четверте число, аби побути довше. Ось, настав цей день, ми пишемо батькам, аби збирали валізи теплого одягу, адже ми з сестрою маємо для них сюрприз. Викликали їм таксі, а вони й не знали, куди їдуть. Зустріли ми маму з татом вже в аеропорту, ми з сестрою були такі щасливі, адже здивуванню батьків не було меж.
Почалася реєстрація, ми сіли на літак, а потім почалося ще те святкування. Нам дали білети не на той літак. Оце був прикол, коли ми, замість того, аби вийти в засніженому Нью-Йорку, опинилися в спекотному Маямі, де всі ходять одягнуті ледь не так, як влітку.
При тому, в аеропорту нам сказали, що інші люди, теж сім’я з чотирьох, зараз прилетіли туди, де повинні були бути ми, й теж нічого не розуміють. Як думаєте, як ми з сестрою вирішили цю ситуацію? Звісно, виходу не було, я попросив якось з’єднати нас з тими людьми, аби ми поговорили. Вирішили, що вони поселяються у наш готель, а ми – у їхній. Найцікавіше, що вони теж їхали на тиждень, як і ми, навіть рейси назад однакові.
Ось так от, купували ми літні речі взимку, та замість засніжених ялинок, ми бачили багато пальм, були навіть прикрашені новорічними іграшками! Ми ще й потрапили на новорічну пінну вечірку в стилі Гаваї, такого ми не очікували! Батьки сказали, що не знають, як би їм було в Нью-Йорку, але в Маямі їм дуже сподобалося, вони навіть не хотіли їхати додому!
Оце в нас пригода вийшла, хіба ні? Тепер батьки розповідають вже дві історії – про розпис на Новий Рік, та про срібну річницю з пляжем замість снігу!
