Моя сестри Таня після складної аварії не може ходити. Чоловік Павло, з яким вони прожили сім років, дізнавшись, що дружина ніколи більше не зможе жити повноцінним життям, пішов, чесно сказавши, що не готовий до життя з жінкою на візку.
Ми з мамою, як могли, намагались підбадьорити Тетяну, але вона дуже страждала від зради чоловіка, адже Павло пішов не так далеко – в сусідню квартиру до сусідки. Таня весь час плакала й говорила, що не хоче жити.
Та сталось так, що на фоні депресії у Тетяни почались постійні головні болі. Нам з мамою нічого не залишалось, як запросити невропатолога до Тані.
Але замість старшого чоловіка, який завжди її лікував, прийшов молодий інтерн. Симпатичного високого чоловіка звали Андрій Миколайович. Я одразу побачила, як очі сестри засвітились дивними вогниками.
До наступного візиту Андрія Миколайовича, або просто Андрія, як його називала Таня, сестра приготувалась дуже ретельно. Вона дістала свою косметичку та попросила мене попрасувати сукню та зробити їй укладку.
Ми з мамою почали помічати, як Тетяна радіє кожній зустрічі з лікарем, який до пацієнтки щоразу приходить з квітами або цукерками. А два місці тому, Тетяна радісно сказала, що Андрій запропонував їй вийти за нього заміж. І сестра погодилась.
Зараз вона живе в Андрія в його великій новій квартирі й чоловік піклується про неї так, як навіть ми з мамою не могли б. Що можу сказати? Кохання існує, а для нього немає перешкод!
