Після закінчення школи Наталка не захотіла залишатися в селі. Подалася до міста в пошуках роботи й долі. Робота в місті знайшлася. А невдовзі зустрілася і доля. Його звали Сергієм. Веселий, симпатичний. Він відразу сподобався Наталці. Почали зустрічатися. Спочатку кіно, кафе, а далі стосунки їхні стали близькими. Наталка втратила голову від щастя. Вона вже бачила себе нареченою – в білій сукні й фаті. Та мрії залишились мріями. Коли Сергій дізнався про Наталчину вагітність, то відразу десь зник. Не зустрічав більше Наталку після роботи, не відповідав на дзвінки.
Наталка зрозуміла, що Сергій більше не прийде. Спочатку вона не знала, що робити. Та її підтримала, як не дивно, мама. Сказала, щоб народжувала дитину. Отак і з’явився на світ Іванко. Мама дійсно багато допомагала і в перші дні після пологів, і надалі. Невдовзі Наталка повернулась до роботи в місто, а Іванко залишився у мами в селі. На вихідні Наталка обов’язково приїжджала до сина.
Йшов час, син ріс. Мама радила їй влаштовувати особисте життя. Але Наталка не поспішала. Та ось одного разу, на дні народження у подруги, вона познайомилась з Віктором. Сподобались один одному. Невдовзі стали зустрічатись. Багато часу проводили разом. Гуляли містом, ходили в кіно. Наталка нарешті відчула себе жінкою. Вона вже стала мріяти про сім’ю. Та про те, що в неї є син, не наважувалась сказати. Не знала, як на це відреагує Віктор. Їй дуже не хотілось втратити його.
Та одного разу Віктор прийшов дуже знервований. Як з’ясувалось, він від когось дізнався про Іванка. Став звинувачувати Наталку в брехні, нещирості. Наталка намагалась йому все пояснити. Та дарма. Віктор сказав, що з такою людиною більше не хоче мати стосунків і взагалі він не готовий виховувати чужу дитину. Сказав це і пішов. А Наталка не стала його й затримувати.
