Я вже третій рік була у декретній відпустці, хоча тоді вже рік як просила чоловіка, аби дозволив мені вийти на роботу. Тим більше, що моя зарплата іноді була майже такою ж як і в нього, тому вклав в сімейний бюджет був не маленький. Але він був проти, інколи навіть забороняв гуляти з сином, адже я бачилася з друзями тоді. Таке життя мені набридло. Ми з чоловіком постійно сварилися, а син на це дивився. Я старалася пояснити, що його ревність і небажання випускати мене з дому перейшли в якийсь фанатизм.
Того вечора все й завершилося, двадцять дев’яте грудня, через два дні Новий Рік, а я з сином на руках та величезним рюкзаком одягу на спині, сідаю у будь-яке таксі. Тоді я не знала куди йти, адже у мене ні батьків, ні інших родичів немає, а жили ми у квартирі батьків чоловіка. Але знала одне – жити з людиною, котра вдарила мене, та ще й при маленькому сині, я однозначно не буду!
Ми їхали в таксі, я попросила відвезти нас до готелю, хоча навіть коштів багато не мала, бо той неврівноважений забрав усе, та ще й викинув картки банківські, а зараз вихідні.
Таксист, напевно, відразу зрозумів, що у нас щось не так, тому запитав, що трапилося. Яке було моє здивування, коли він розповів, що нещодавно він залишився сам з донькою, такого ж віку, як і мій син, бо дружина пішла.
Ми розговорилися, та він запропонував пожити у нього вдома, аргументував це ще й тим, як це може бути, щоб мій маленький син Новий Рік зустрічав у готелі. Я вирішила ризикнути, і знаєте що?
Це був найпрекрасніший Новий Рік! Красива ялинка вдома, разом були в центрі міста, святкова вечеря, та навіть подарунки! Ми тоді були наче справжня сім’я, діти подружилися. Денис (так звати того таксиста) запропонував побути у них довше, а потім й взагалі, ми залишилися назавжди!
Зараз ми чудова повноцінна сім’я, діти наче брат з сестрою, навіть схожі. Як же прекрасно, що таке трапилося з нами, ми познайомилися за таких обставин на Новий Рік, адже це саме той час, коли трапляються найнеочікуваніші дива!
