Коли мені було тринадцять років, у моєму житті трапилося велике лихо. Дуже хочу поділитися цією історією..
Ми з батьками жили в приватному домі, який вони побудували, коли я був ще зовсім маленьким. Ми були середньостатистичною сім’єю, жили нормально, були іноді й погані часи, коли приходилося виживати й економити. Проте, ми з батьками були щасливі. Я в них єдиний син, не скажу, що пещений, але їхню любов я відчував завжди.
Так ось, одної ночі трапився жахливий випадок. Наш дім згорів..
Просто до останньої щіпочки, згоріло все.. Того дня ми повинні були повернутися з відпочинку на озері в сусідньому місті, адже у нас була маленька сімейна відпустка. Та ще до нашого повернення, нам зателефонували сусіди, й сказали, що “ми горимо”.. Будинок підпалили навмисно. Батькові суперники по бізнесу, яких звісно ніхто потім не знайшов..
Ми до останнього сподівалися, що їх знайдуть, але дарма. Страхова компанія відмовилась виплачувати нам кошти, досі не розумію чому.. Потім почалося найгірше, адже нам не було де жити, ми перебиралися з підвалу в підвал, різних багатоквартирних будинків, покинутих домів…
І ось, одного разу, коли ми вкотре ходили там, де колись був наш дім, аби знайти залишки якихось речей. Ми помітили, що дорогою назад, у підвал, де ми ночували, за нами йшов якийсь чоловік. Спочатку ми з батьками злякалися, адже він справді йшов лише за нами. Але те, що він сказав, коли сам підійшов до нас..
Це був працівник пожежної служби, який того дня гасив наш будинок. Як виявилося, він шукав нас. Цей чоловік приходив на місце нашого згорілого будинку кожного дня, аби зустріти нас, але ніколи йому це не вдавалося. Ми з батьками розплакалась, коли чоловік запропонував нам жити в його домі.. Ми запитали, нащо йому це, адже він не знає нас.. А він розповів, що колись в нього була схожа ситуація, та йому допомогли, те саме він зараз хоче зробити для нас..
Цей чоловік кожного дня ризикував життям, коли гасив пожежі, він й без того постійно робив хороші справи. Але все одно вирішив допомогти нам.. Ми жили у нього близько восьми місяців. Потім, після довгих судів, страхова компанія все ж таки погодилася виплатити нам компенсацію, аби ми могли побудувати нове житло.
А знаєте що зараз? Мені уже двадцять шість років, той чоловік, на жаль переїхав в іншу країну, тому я не знаю, що з ним трапилося далі. Проте, я пообіцяв собі, що відплачу комусь таким же добром, як він зробив для нас. Зараз я теж працюю пожежником!
Ось така от історія.
