У мене є брат, Василь. У нас з ним одна мама, але різні тати. Виросли ми разом, але ніколи сильно не спілкувалися, лише вдома могли обмовитися декількома словами. Коли я вчився у п’ятому класі, а він був у сьомому, я попросив, аби мене перевели в іншу школу, не хотів з ним зустрічатися часто..
Зараз ми вже виросли, в мене двоє доньок, в нього троє.
Чесно кажучи, останні декілька років моя робота майже не приносить прибутку, ми з дружиною ледь вилазимо з боргів. Були часи, коли не мали за що купити одяг дівчаткам.
Один з таких випадків був нещодавно. Нас завжди рятувала моя мама, у всьому, починаючи від одягу для дітей, закінчуючи грішми. Цього разу потрібні були платтячка на шкільну виставу. Мати завжди знаходила щось у шафі, адже раніше працювала швачою, хоча зараз вже не могла шити, через судоми в руках.
Вона знайшла для дівчаток чудові плаття, дала їх моїй дружині, а та вже перешила трішки, адже вони були більшого розміру.
Ось і прийшов день вистави, в якій брали участь учні кількох шкіл. Це був перший раз за десять місяців, коли я знав, що побачу брата, адже його діти теж брали участь у дійстві, хоч і вчилися в іншій школі.
Тут і почалося вже найцікавіше. Вистава завершилась, ми з жінкою пішли за лаштунки, аби знайти доньок, та похвалити їх за старання. Але почули крики, саме у тій гримерці, куди ми прямували. Зайшли, побачили як мій брат та його жінка кричать на наших дітей.
Це просто жах, крики на все приміщення. Я не розумів що коїться, дружина почала сваритися з ними, а я ледь змусив усіх заспокоїтися, та попросив пояснити мені, в чому справа.
Ситуація прояснилася. Виявилось, що плаття, які одягнули мої доньки на виставу, ті самі, які дала нам мама — старий одяг доньок Василя. Вони з жінкою просто залишили їх в домі матері, разом з іншими маленькими речами своїх дітей. А ми, бачте їх нібито зіпсували, та ще й взяли без дозволу.
Я пояснював, що мати дала їх нам сама, адже напевно сама забула, що це речі, котрі приніс Василь. Але куди там, вони не вірили мені, почали звинувачувати наших дітей у всьому, казали що дарма їх взяли у виставу, що вони бездарні..
Я завжди хотів налагодити стосунки з братом, але того дня зрозумів, що це неможливо..
