Ми одружені вже три роки. Я дуже сильно люблю свою дружину, але все одно іноді задумуюся про розлучення..
А все чому? Її сім’я колись доведе мене до сказу..
Ми постійно сваримось, навіть через дрібниці. Але могли б спокійно обійтися без цього, якби її мама й брат не лізли в наше сімейне життя.
Ось для прикладу, нещодавно зайшла мова про дітей, розмову почав я, адже думав, що вже пора. Дружина спочатку погодилась зі мною, адже сказала, що теж хоче завагітніти. Наступного дня, вона повертається з роботи страшенно зла й кричить, що для цього ще рано й вона не збирається зараз псувати своє життя.
Я не зрозумів в чому справа, а потім дійшло. Мама з братом сказали їй, що я хочу закрити її вдома..
І так завжди, вони хоч і не живуть з нами, але постійно у все втручаються. Моя теща живе лише зі своїм сином, чоловік давно пішов (я, здається розумію, чому). Її “синочку” вже скоро 35 років, а він все ще з мамою..
Минулого року був ще той прикол. Я хотів зробити дружині сюрприз, придбав дві путівки у Домініканську республіку, аби ми побули удвох, відпочили. Вона була дуже рада, а я радів від її усмішки.
Але така атмосфера протрималася три дні, поки з дачі не приїхали її брат з мамою. Вона вирішила їм розказати, а що було далі? Далі вона приходить додому з криками про те, що якщо вже їхати на такий курорт, то треба брати її родичів з собою! Як же ми можемо залишити їх, та поїхати самі?!
Я дуже сильно кохаю свою дружину, але її мама та брат мають на неї надто сильний вплив..
Я скоро дам їй снодійне, та перевезу нас в іншу країну жити, аби її родичі не знайшли нас там..
Це звісно жарт, але справді, як мені бути? У когось була схожа ситуація?
