Я з дружиною прожив у шлюбі досить довго, близько дванадцяти років. Спочатку все було добре, але вже після народження другої дитини ми зрозуміли, що кохання, як раніше, вже немає, вичерпалося. Тому вирішили розійтися, щоб не мучити один одного.
Дітей ділити ми не стали. На той момент все пояснили, вони прийняли це спокійно. Тепер Даша та Паша ночують то в мене, то в матері. Я з Вікою залишився у добрих дружніх стосунках, щоб не травмувати дітей, вони й так були трохи шоковані від того, що їхні батьки розлучилися.
Через три роки Віка повідомила мені про те, що знову вийшла заміж та вона з чоловіком уже чекає на дитину. Я був радий за неї, бажаю їй тільки найкращого. Новий наречений, між іншим, виявився з важким характером, постійно ревнував її до мене, хоча вона неодноразово казала йому, що ми товаришуємо лише заради дітей.
Через рік прийшла й моя черга одружитися. Моя обраниця була просто чудовою жінкою. Вона прийняла той факт, що в мене вже є діти від минулого шлюбу та те, що з дружиною досі спілкуюся.
Був, до речі, випадок, коли мені зателефонував новий чоловік Вікторії. Він зажадав, щоб я посидів із його дитиною. Не попросив, а саме вимагав. Аргументував це тим, що йому з дружиною треба вже терміново вилітати закордон на відпочинок, бо давно нікуди не їздили та не приділяли один одному уваги. Я звісно відмовив, якби він був для мене хоча б якимось родичем, то я ще погодився б. Йому моя відповідь не сподобалася та він пригрозив тим, що скоро я не зможу бачитися з Вікою та нашими дітьми.
На жаль чи на щастя його слова зіграли з ним злий жарт. Коли Віка дізналася про його погрози, то одразу зателефонувала мені та вибачилася за нього, а потім залишила цього недоробленого чоловіка вдома з маленькою дитиною, а сама поїхала відпочивати з Дашею та Пашею. Я вважаю, що вона вчинила правильно, поставивши на місце цю людину.
