Операцію Олі необхідно зробити якнайшвидше. Валентина знала, що має щось обов’язково придумати заради доньки, але поки нічого не складалося. Її з чоловіком мінімальної зарплатні та заощаджень “на чорний день” не вистачало. Проте Бог дає кожному по справах його, допомагаючи справлятися з усіма труднощами

Вечоріло. Валентина важко присіла на стілець. В голові роїлись думки: “Що робити?”

Чоловік гукнув: “Лягай відпочивай. Ранок вечора мудріший. Завтра щось будемо думати”.

Валентина з чоловіком Миколою та донькою Олею проживає в невеликому містечку. Працюють. Живуть, як більшість – від зарплати до зарплати. Не бідують, але й не розкошують. Та ось постукала біда в їхні двері. Захворіла Оля. Потрапила до лікарні, потрібна термінова операція. Валентина мала “на чорний день” деякі заощадження, але їх виявилось недостатньо. Ось і переймаються вони з чоловіком – де б дістати гроші.

Чи спала, чи не спала. Встала Валентина вранці. Зібралась до доньки в лікарню. Та по дорозі вирішила зайти до храму. Попросити в Бога здоров’я для своєї дитини та ближніх. “Бог добрий, він допоможе”, – думала Валентина. Помолилась, поставила свічечку та й пішла.

Йде, похиливши голову, нікого і нічого не помічаючи. Думки лише про одне – про Олю, про те, де дістати гроші. Дійшла до перехрестя. Раптом поруч зупинилась автівка. Відчинились двері й до неї зі словами: “Валентино Іванівно! Валентино Іванівно, добрий день!” – вискочила молода дівчина.

– Марійко, це ти? – здивувалась Валентина.

– Авжеж я, – відповіла дівчина. – А чому ви, Валентино Іванівно, такі засмучені?

Валентина розповіла Марійці про Олю.

– Не переймайтесь. Я зараз поспішаю, а ввечері обов’язково зайду до вас. Щось придумаємо,- сказала Марійка, сідаючи в машину.

Дівчина поїхала, а Валентина попрямувала до лікарні. Йшла і пригадувала, як отак колись зустріла випадково в місті свою однокласницю Світлану. Спинились. Стали розповідати одна одній, як склалося їхнє життя після школи. В обох все було більш – менш добре. Світлана розповіла, що живе в селі, одружена, має доньку Марійку. Дівчина дуже гарно навчається, мріє вступити до університету. Але в селі лише дев’ятирічка. Відпускати доньку саму в місто на три роки Світлана не наважується, що робити, поки не знають.

– Та що тут думати. Нехай живе у нас, – сказала Валентина. – І моїй Олечці буде веселіше. Ходитимуть до однієї школи. Школа недалеко від дому. Там дуже хороші педагоги. Допоможуть Марійці підготуватись до вступу в університет.

Світлана засумнівалась, чи зручно це, чи не стіснить їх чужа дитина. Валентина відповіла, що все буде добре і що чекатиме  їх з донькою. Світлана таки приїхала з Марійкою. Валентина поселила її в кімнату до Олі. Дівчата подружилися. Їм було добре у двох. Валентина всі три роки турбувалася за Марійку. Готувала, прала, допомагала порадами. Грошей зі Світлани не брала. Та і де там ті гроші в селі? Весь час жінка допомагала лише продуктами. Після закінчення школи, Марійка таки вступила до університету.

Валентина знала, що у її підопічної все склалося добре. Після закінчення вишу вона вийшла заміж за хорошого хлопця. Наразі у них свій бізнес. Справи йдуть не погано.

Отак за спогадами, незчулась, як дійшла до лікарні. Посиділа, поговорила з донечкою. Сказала, що бачила Марійку і, що вона обов’язково навідає її. Про те, що грошей не вистачає на операцію, промовчала. Навіщо дитину даремно засмучувати. Валентина була впевнена, що вихід  знайдеться. І так дійсно сталося. Ввечері завітала до них  Марійка. Вона поклала перед Валентиною конверт.

– Це гроші на лікування Олі, – сказала вона.

– Ми обов’язково все повернемо, – завірила Валентина.

– Нічого повертати непотрібно. Ці гроші заробили ви своє чуйністю, добротою, щирим серцем. Як би не ви, то я не стала б тим, ким я є зараз. Дякую вам.

Марійка пішла. А Валентина ще довго сиділа і думала, що, мабуть дійсно Бог дає кожному по справах його.

Оцініть статтю
Та невже
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Операцію Олі необхідно зробити якнайшвидше. Валентина знала, що має щось обов’язково придумати заради доньки, але поки нічого не складалося. Її з чоловіком мінімальної зарплатні та заощаджень “на чорний день” не вистачало. Проте Бог дає кожному по справах його, допомагаючи справлятися з усіма труднощами
Та невже
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.