З Лілею ми зустрічались майже рік. Того вихідного вечора я повертався від батьків, водій маршрутки не впорався з керуванням, вилетів на зустрічну смугу. Сам момент аварії я не пам’ятав, отямився у лікарні через три доби. Я отримав важкі ушкодження, травми кінцівок, перелом тазу з ушкодженням внутрішніх органів, на обличчі були глибокі порізи від скла. Втішних прогнозів та будь-яких гарантій після коми ніхто не давав.
Провідати Ліля мене не приходила, коли я вже зміг набрати її номер, телефон був вимкнений. Згодом я дізнався, що вона один раз приходила до лікарів, цікавилась перспективами на моє одужання. Я викреслив дівчину зі свого життя, яким би тяжким не було це рішення.
Були місяці та роки відновлення. Багато разів у мене просто опускалися руки, не здатися допомогли мені батьки, тато військовий не дозволяв розклеїтися. Крім того, бачачи скільки вони для мене роблять, я просто не міг їх підвести. Наполегливість та тяжка праця мали хороший результат. Складна реабілітація загартувала характер.
Я зумів не тільки повернутися до нормального життя, а й заснувати власний успішний бізнес. Також я знайшов свою половинку і ми збираємось одружитися. А нещодавно зовсім випадково я побачив Лілю. Вона з подругою прийшла у кафе, де я мав ділову зустріч. Ліля мала гарний вигляд, майже не змінилась. Спочатку вона мене не впізнала, їй підказала подруга.
-Привіт! Маєш гарний вигляд. Мені тоді заборонили батьки, – все, що змогла сказати дівчина, опустивши очі.
Я іноді уявляв собі нашу зустріч, але зовсім нічого не відчув, можливо розчарування. Добре, що все з’ясувалося на початку наших відносин. Було б набагато гірше, якби ми вже стигли стати родиною. Проте тепер я щаслива людина.
