Я жив з батьком до шістнадцяти років. Ми ніколи не були близькі, завжди сварилися.
В основному через його улюблене заняття — гральні автомати. Я не пам’ятаю, щоб він колись пив, але він завжди грав. Нічого не приносив додому, ні грошей, ні їжі. Я з дитинства працював на будівництві. Так-так, саме там, з шести років.
Колишній друг мого тата побачив, як я ледь не роздягнений йшов до школи та запропонував допомагати робітникам на будові, всім чим зможу. Я погодився, отже я ходив на роботу після навчання, а іноді й замість, а батько — грав у автомати.
Я збирав кошти на переїзд, хотів жити сам, аби почати нове життя, знайти кращу роботу, можливо вступити до університету. До 16 років у мене було вже багато грошей, я міг дозволити собі рік орендувати квартиру та утримувати себе.
Проте, одного дня, я прийшов додому і побачив, що книжка, в якій я вирізав сторінки, аби зробити скарбничку, яку б не знайшов тато, була пустою. Я заглядав туди ще вранці, а ввечері — пусто.
Я все зрозумів, та пішов шукати батька в єдиному місці, де він може бути — біля гральних автоматів. Знайшов, мені навіть не прийшлося нічого запитувати, він сам сказав: “Що, грошиків твоїх нема? А не треба було приховувати від мене стільки бабла, будеш знати наступного разу, як брехати татові, що грошей не маєш, пішов звідси”.
Я одразу повернувся додому, зібрав речі, пішов, це була остання крапля для моїх нервів.
Взяв кредит, орендував квартиру в іншому місті, через тиждень знайшов роботу, теж на будівництві. Життя почало налагоджуватись.
Через деякий час я познайомився з чудовою дівчиною, ми почали жити разом. Я погасив кредит, вже давно збирав кошти на своє житло.
Неочікувано, мені приходить лист із повідомленням, про смеrть батька. Я не відчував ні смутку, ні злості, взагалі нічого. Також, в повідомленні було сказано про необхідність мого приїзду, аби розглянути спадок.
Я приїхав, мені було навіть цікаво подивитися, що тепер з місцем, де я прожив стільки років. Нотаріус попросив підписати кілька документів. Я вже збирався йти, але побачив, як якісь люди забирають з квартири дитячі речі, зрозумів, що вони не мої. Запитав, що це за одяг та іграшки.
Коли почув відповідь, не знав як реагувати. Виявляється, мій батько ще раз одружився, жінка завагітніла, народила і втекла, а хлопчик, залишився з ним.
Я зрозумів, що не можу залишити свого брата в дитячому будинку, хоч моє життя тепер дуже зміниться..
