Коли ми вперше зустрілися, то не скажу, що я одразу закохалася, але Сашко був дуже наполегливий. З першого дня він постійно обсипав мене компліментами, подарунками, квітами. Я відчувала постійну увагу і турботу, певно це і підкорило моє серце й через три місяці – я відповіла йому: «Так». Ми одружилися дуже швидко. Здавалося, що це любов на все життя.
Весілля було дуже пишним, запрошені всі близькі люди, орендували готель у лісі, ну ви зрозуміли, це була моя казка і вона стала реальністю.
Хоч зустрічалися ми не довго, але на той час мені було вже 25 років, Сашку – 30 років, досить зрілі для шлюбу, для чого чекати.
Я переїхала до Сашка і через рік наша родина поповнилася синочком Артемом. Я була щасливою мамою та дружиною, в мене був люблячий чоловік, все ідеально. Через два роки я народила донечку, таку крихітку, ми назвали її Христиною, наша радість.
Все було добре, життя йшло свої шляхом, але з дня у день нічого не змінювалося, одне і те саме. Діти росли, мали своє життя і здається в чоловіка теж з’явилося своє життя, або він просто став байдужим до мене. Вже не було ні компліментів, ні квітів, ні банального: «Як твої справи?». Можливо я більше не цікава йому, а що, 10 років в декреті трохи змінили мене, більше не цікавили вечірки та розваги, мій улюблений одяг – це зручний одяг, а мені всього 35 років, все життя попереду. Періодично думки про іншу жінку з’являлися у моїй голові, але я намагалася їх одразу відганяти, в нас родина, двоє діток, він не може так вчинити. Сашко все більше і більше віддалявся від мене, на роботі почав довше затримуватися, відрядження стали частішими, а наші розмови все рідшими і формальнішими. Сумніви розвіялися остаточно, коли однієї ночі моєму чоловіку постійно надходили повідомлення в месенджері і в якийсь момент – він пішов в іншу кімнату.
Тієї ночі я вже не могла заснути до ранку, що робити далі, я досі його люблю, але він вже не зі мною, хтось третій полонив його думки, а може і не тільки думки. Того дня в Христини мало бути день народження, тому вияснення стосунків було не на часі, не можна у всі ці інтриги вплутувати дітей, я відклала розмову до вихідних.
Але щось знову пішло не так. Була субота, дітей на вихідні забрали бабуся з дідусем, я прокручувала слова, які хочу сказати Сашку, але він випередив мене.
-Олено, я більше так не можу, нам потрібно поговорити, ти вже й сама розумієш, що щось не так у нашій родині.
Я була навіть рада, що він сам почав цю розмову, бо я не впевнена, що наважилася б.
-Я винний перед тобою, перед нашими дітьми, я не знаю, що зі мною стало, все якось так стало буденно у нашому житті, ніяких емоцій і тут я познайомився на роботі з Мариною, вона молода, така весела, активна, я захопився нею, ніби ковток свіжого повітря, але це все не серйозно, лише миттєвість, після якої я зрозумів, що ти єдина жінка у моєму житті, якій я віддав своє серце.
Так, я винний, але це одноразовий випадок, і розумію, що зрадив тебе, але якщо ти ще досі кохаєш мене, я прошу у тебе пробачення, і так, я досі тебе кохаю.
Дивні відчуття охопили моє тіло, це не було для мене новиною, я розуміла, що з’явилася інша жінка, але я вірила йому і ще досі кохала. Я знала, що не все втрачено. Ми вирішили спробувати все спочатку і це було найправильніше рішення. Сашко постійно говорив, що любить мене, дарував свою увагу і квіти, щодня квіти.
З того дня минулого вже 10 років, а ми досі щасливі, як у перший день.
Не потрібно соромитися говорити про свої почуття, коли як не сьогодні і немає нічого поганого у прощенні, найпростіше все зламати, а відбудувати не факт, що вийде.
Цінуйте і слухайте один одного, це так важливо.
