Ми з Тетяною жили завжди душа в душу. Я навіть не підозрював, що у нашому шлюбі можуть початись проблеми. В нас навіть син народився, якого ми дуже любили. Орест ріс веселим хлопчиком, який дуже мене любив.
Та одного разу Тетяна сказала, що нам треба серйозно поговорити.
– Я хочу розлучитись.
– Чому?! – Нічого не зрозумів я. – Я зробив щось не так?
– Ні. – Спокійно сказала дружина. – Просто я зустріла іншого.
Для мене це було шоком, адже я навіть у найгіршому сні не міг такого уявити.
– І ще одне, – сказала Тетяна, – мій новий чоловік не любить дітей, тому Орест залишиться з тобою. На квартиру я не претендуватиму, адже житиму в нового чоловіка, але і сина з собою, вибач, не візьму.
Отак ми з Орестом залишились двох. Спочатку мені складно було пояснити синові, чому мама від нас пішла, але згодом хлопчик зрозумів, що у житті, на жаль, так стається. Звичайно, інколи Тетяна намагалась взяти сина з собою на прогулянку чи в гості, поки її нового чоловіка не було вдома, але син не хотів. Від аліментів я теж відмовився, адже непогано заробляю.
Ми прожили в гордій самотності з сином понад три роки. Тільки нещодавно я познайомився з хорошою жінкою, яку вже після другої зустрічі наважився познайомити з сином. На диво, Орест швидко прийняв Вікторію і вони подружились.
А два місяці тому ми зіграли весілля. Зараз у нас щаслива родина і я неймовірно радий, що моє життя склалось саме так. Говорять, що після розлучення дитині краще з мамою, але у нашому випадку Орест щасливий саме в сім’ї батька. Тому з усіх правил бувають виключення!
