Сьогодні мій день народження. Чоловік із донькою вже цілий тиждень ходять із загадковими обличчями, перешіптуються у кутках та переписуються у телефонах. Сюрприз готують.
Я опускаю очі на свій вже значно кругленький животик та посміхаюсь. Ми познайомилися з Марком зовсім випадково, закохались, і ось вже п’ятнадцять років подружнього життя промайнули, як один день. Чоловік мій турботливий, лагідний та поступливий, завжди піклувався, аби я мала все найкраще. Я і собі намагалася бути йому гарною дружиною та другом.
Все в нас складалося добре, але я довго не могла завагітніти. Деякі наші знайомі вже вдруге у пологовому встигли побувати, а ми ще жодного разу. Я дуже переживала, що Марк мене покине, тому коли довідалась, що вагітна була найщасливіша. Вагітність та пологи були складними, проте я народила прекрасну донечку Софійку.
Через мою складну першу вагітність ми більше дітей не планували, та й не складалось якось. Тому для мене було великою радістю та несподіванкою, коли через вісім років після народження Софійки, я знову побачила дві смужки на тесті. Я одразу розказала все чоловікові, він був дуже щасливий.
Зважаючи на мій стан, ми вирішили відсвяткувати день народження вдома. Марк зранку подарував мені гарний букет, наказав не виходити з кімнати та зник за дверима. Я лише чула, як по коридору швидко проносяться чиїсь кроки. Нарешті із осяяними обличчями донька з чоловіком запросили мене у святково прикрашену вітальну. Там був великий акваріум із малесенькою, проте найгарнішою у світі черепашкою.
Все наше подружнє життя я розповідала Марку, що з дитинства мріяла про черепаху, але ніяк не складалося.
-Ну що вдалося мені зробити тобі сюрприз? – вдоволено запитав чоловік.
-Так, подарунок дійсно чудовий. Але й у мене є сюрприз.
Я поклала на стіл фото УЗД. Чоловік спантеличено подивився на мене, він дуже мріяв тепер уже про хлопчика. Я ніяково посміхнулась.
-У нас буде двійня… То як тобі мій сюрприз?
Це був один з найкращих днів у моєму житті.
