Мій чоловік завжди хотів сина, але народилась Аліна. Зараз нашій доньці чотирнадцять, але вона цілком може дати фору будь-якому хлопцеві, адже займається боксом та дзюдо. Чоловік хотів записати доньку ще на футбол, але я не дозволила, адже не хочу, щоб моя дочка повністю перетворилась на хлопця.
Постійні синці, порвані джинси та конфлікти в школі – ось так можна схарактеризувати Аліну. Та нещодавно сталась ситуація, яка абсолютно змінила моє ставлення до доньки.
Словом, приходить додому донька з великим синцем під оком.
– Що це, Аліно? – Питаю.
Донька мовчить.
– Ти що, побилась? – Я ледве не заплакала, коли доньці прикладала холодне до обличчя.
– Мамо, тебе це не стосується. – Відрізала Аліна й пішла у свою кімнату.
Я довго ще намагалась розговорити доньку, але вона не хотіла, нічого не казала. Зрозумівши, що не зможу нічого дізнатись, я дала Аліні спокій.
Пройшло кілька днів і ця ситуація забулась. Синець на обличчі Аліни почав заживати і я трохи заспокоїлась.
Та якось у дворі я зустріла свою подругу.
– Як Аліна твоя почувається? – Запитала Марина.
– Нормально. – Відповіла я. – А що?
– Та от, – Марина дістала з сумки велику пачку цукерок, – все хочу зайти їй віддати, але добре, що тебе зустріла – передаси.
– А це за що? – Не зрозуміла я.
– Як? Аліна тобі нічого не сказала, – подруга подивилась на мене здивовано, – ваша Аліна врятувала нашого Павлика.
І тут подруга розповіла, що кілька днів тому її шестирічний син гуляв сам у дворі. В хлопчика був новий мобільний телефон. І тут група старших хлопців підійшла до нього, аби забрати телефон.
Але, на щастя, Аліна, яка саме йшла з тренування побачила це і втрутилась в ситуацію, де й отримала синця, зате захистила сина подруги та його смартфон.
– Якби не вона, – розповідала далі Марина, – то хтозна, чим могла б закінчитись історія, а твоя донька – справжня героїня.
Не можу передати, яка я була щаслива почути таке про свою доньку. Того дня, повертаючись додому, я вирішила, що однієї пачку цукерок буде замало, тому зайшла в кондитерський магазин і купила ще торт.
– Ти цього варта, – сказала я, обіймаючи Аліну, – і ще одне – я тобою пишаюсь!
