Я свого найкращого друга Данила, надто рідко бачу. Хоч і живемо в одному місті. А все тому, що у нього два місяці тому народилась донька, її я теж ще не бачив, лише на фото.
Нарешті зустрілися — бачу, везе коляску, жінки поруч немає. Напевно сказала, що якщо вже йде гуляти, нехай дитину з собою візьме. Я здивувався, адже знав, що дитина це важко, але Даня виглядав аж надто втомленим.
Вирішили посидіти десь в кафе, поговорити, розповісти останні новини. Тут я і накинувся на нього з питаннями, але таких відповідей не очікував.
— Я не знаю, що робити, вона не хоче дитини! Та й всі рідні, як змовилися. Роблять вигляд, ніби немає у нас доньки.
А далі, розповів мені історію.
Поки жінка його була вагітна, всі були дуже щасливі, адже вони рік пробували завести дитину, проте нічого не виходило, причин лікарі не пояснювали, казали що все добре. І от, як тільки завагітніла, щастю не було меж, на збереження в лікарню приходила вся сім’я. Її батьки, його батьки, сестри, брати, навіть далекі родичі. Майбутня мама теж раділа, але дуже хотіла хлопчика.
Після народження дівчинки, щось сталося. Дружина Данила не хотіла признавати дитину. Лікарі називали це післяродовою депресією, казали, що це ненадовго, що таке часто буває.
Але от, пройшло вже 2 місяці, а вона й дивитися на дитину не хоче, постійно тікає до своїх батьків, кажучи, що хоче побути одна, а дитина кричить.
Декілька разів вони так сварилися, що майже дійшло до розірвання шлюбу, але Даня вчасно зупинився, адже доньці потрібна мама.
Жінка постійно була у своїх батьків. Коли він дзвонив їм, ті казали, що вона захворіла і поживе у них, або ще щось придумували. Причини не приходити до доньки були завжди.
Його батьки теж, спочатку казали, що так хочуть онука чи внучку, будуть глядіти її, приходити в гості. А тепер що? Кажуть, що часу не мають та і чого вони взагалі повинні слідкувати за чужою дитиною, якщо в неї є батьки.
Данило зрозумів, що від родичів допомоги чекати змісту немає. Але ніяк не полишав надії на те, що жінка все ж оговтається і зрозуміє, що доньці потрібна мати.
Але ж де там, нічого подібного..
Через місяць після родів, дружина сказала, що виходить на роботу, більше її нічого не цікавить. Ось так останній місяць вони живуть. Данило інколи виходить в офіс, але частіше працює з дому, адже не хоче брати доньку з собою. А жінка придумала для себе цікавий вихід, з роботи завжди повертатися до батьків, там ночувати, а потім знову по колу. Раз в тиждень повертатися до чоловіка і дитини, та й то лише тому, що Даня дзвонить до неї з проханнями схаменутися.
Пробував і з батьками дружини говорити, щоб розібралися з нею, адже це ненормально. Ті у свою чергу просто кажуть, що самі просять її прийти і допомогти в домі і кричать, аби він її не чіпав, бо жінка лише народила. Хоча вже декілька місяців пройшло..
— Ось так от, друже, так багато родичів, а залишились ми з донькою поки самі. Не знаю що буде далі, але маму нашу треба якось врозумити, бо діла не буде.
Ще трішки поговорили, потім пішли по домах. Сподіваюсь, що дружина Данила все зрозуміє і повернеться до доньки.
