Ми з чоловіком гуляли вечірнім містом та зустріли дівчинку, яка сиділа сама на холоді та плакала.
Як виявилося, вона нещодавно залишилась сир0тою. Уже близько 3-х місяців живе у дитячому будинку. Їй 7 років. Коли ми запропонували відвезти її туди, де вона живе, сказала, що втекла і не хоче повертатися. Ми хотіли втішити її та запропонували прогулятися разом, а потім вирішити цю ситуацію.
Гуляли втрьох, своїх дітей мати не можемо. Я вирішила довести дівчинку до дитячого будинку, та дізнатися про неї більше. Чоловік весь цей час був незадоволений, хотів просто викликати поліцію, аби вони завезли дитину. По приходу вона постійно називала мене мамою, та просила не залишати саму.
Деякий час ми провели в дитячому будинку, керуюча розповіла нам про дітей, та зокрема про цю дівчинку. Запропонувала взяти дитину в гості, адже ми перші до кого вона так віднеслася, не хотіла відпускати.
Я одразу погодилась, ледь впросила чоловіка, він був категорично проти, сказав що не звикне до чужої дитини вдома.
З горем пополам ми вирішили цю ситуацію і дитина пішла з нами.
Жили втрьох ми близько двох тижнів. Я дуже звикла до неї, чоловік навпаки, ніяк не міг прийняти, постійно нервувався. Дійшло до того, що не хотів йти додому. Сказав, аби відвезла до дитячого будинку, бо так життя не буде…
Зібрала речі, куплені іграшки та відвезла її назад. Вона все зрозуміла, дуже плакала. Я старалась не викроїти ні сльози, поки не прийшла додому. У мене була істерика, чоловік не розумів що робити, ледь заспокоїв.
В такому настрої пройшло чотири дні, на п’ятий ми почали разом дзвонити в дитячий будинок, аби дізнатись що з дівчинкою. Ось що нам сказали:
— “Що ви хочете почути, вона відмовляється їсти, ні з ким не говорить, ледь вкладаємо спати, постійно хоче втекти до вас…”
Після чого чоловік мені каже:
— “Кохана вибач, я не знаю що зі мною таке було, я не міг звикнути, але тепер розумію, тепер це наша дитина. Ми повинні забрати її”
Вдягнулися, вибігли з дому і поїхали.
Зараз у нас все добре. Дівчинка росте дуже розумна та красива. Чоловік постійно каже що схожа на нього, а я стверджую, що на мене! Зараз будемо уже подавати документи у школу з мистецьким нахилом, адже має дуже хороший слух. Ми разом займаємося музикою, чоловік вчить розбиратися в комп’ютерах. Тепер вона наша доця.
