Моя дружина хотіла дитину ледь не одразу, як тільки ми розписалися. Я довго стримував її бажання, адже думав, що ще зарано. Але, ми люди, та не можемо все контролювати. Вона завагітніла через рік після весілля. При тому, що мене дуже здивувало, лише з одного разу. Я точно це знав, адже працюю далекобійником та рідко буваю вдома.
Хоч жінка й часто бачиться зі своїми друзями, але я не мав причин до ревнощів. В наших стосунках завжди все було добре, ми довіряємо один одному. Інакше я б зі своєю роботою геть з глузду з’їхав. Дружина була неймовірно щаслива, ми дізналися, що у нас буде син. Я з самого початку знав, що дитина буде більше схожа на мене, адже вся сім’я у мене ледь не однакова. Ще з часів прабабусі, мені розказували, що над нашою родиною завжди сміялися, що нас просто копіюють та й все.
Тому жінка й не надіялася побачити в дитини щось від себе. Син народився, назвали Валентином! Але як сильно я здивувався, коли побачив дитину з рудим відтінком волосся та зеленющими очима. Я, до речі, кароокий брюнет, навіть не шатен, таки брюнет. А жінка від природи руса.
Після виписки, по поверненню додому я вирішив цю тему не починати, але почав дещо підозрювати, адже один з друзів моєї дружини має руде волосся.. Сину уже було 4 місяці, я не міг більше. Мені набридло терпіти, як кожна людина, котра бачить нашу сім’ю жартує, що я участі в створенні дитини не приймав.
Розповів дружині про свої підозри, ми почали сваритися. Вона доказувала мені, клялася, що не зраджувала. Я вирішив, що іншого виходу немає – потрібно робити тест ДНК. Зробили, Валентин – мій син. Лікар пояснив, що колір волосся дитина може взяти навіть в далеких родичів, або ж від батьків мами або тата..
Я довго вибачався перед своєю дружиною, який же я бовдур.







