Дружина пішла від мене до іншого чоловіка. Зате лишила десятирічного сина мені. Зараз йому вже п’ятнадцять. Ми живемо добре, стараюся аби він не був гірше своїх однолітків. Мати навідується до нього декілька разів на рік. І то тільки на свята.
Скоро у нього мало бути день народження я хотів подарувати йому новенький смартфон. Але поки моїх заощаджень було замало.
Я попередив сина, що подарунок може бути трішки пізніше. Він напевно хотів якось мені допомогти, та сказав про це матері.
Вже наступного дня телефон був у сина. Новий, останньої моделі. Малий був дуже радий, він і не надіявся на такий дорогий подарунок.
Він вже похвалився перед усіма друзями своїм подарунком. І через декілька днів подзвонила дружина, та попросила повернути телефон назад. Це не її вимога, просто він був куплений за гроші її нового чоловіка і він дізнався про це, та потребував повернути їй кошти назад.
Син повернувся зі школи додому, та жінка вже очікувала його тут. Після того як вона отримала те, що вона хотіла відразу пішла.
Я попросив докласти зовсім невелику суму у батьків, та купив сину хороший телефон. Він не менше зрадів цьому.
Наступного року я захотів купити для сина комп’ютер. Я поставив собі за мету, що я самостійно його куплю. Ніякої допомоги від колишньої я приймати не хотів. Вона принесла половину суми сину, щоб цей комп’ютер був від двох батьків. Але він цих грошей не прийняв, та сказав, що не хоче потім повертати подарунок назад.
Жінку це розлютило, вона стала обвинувачувати мене у такій поведінці дитини. Та окрім неї в цьому ніхто не був винним.
