Сталось так, що у мого чоловіка є дочка від першого шлюбу Оленка. Але після розлучення батьків дівчинка, які на той момент було одинадцять, вирішила залишитись з батьком. Її мати не була проти, тому почала активно влаштовувати особисте життя, майже не займаючись виховання Оленки.
Я познайомилась з Павлом, батьком Олени, коли дівчинці було чотирнадцять. Спочатку їй не подобалось, що в батька з’явилась нова жінка, але мені за певний час вдалось знайти до дівчинки підхід і стати їй, якщо не мамою, то хорошою подругою.
Саме я навчала Оленку готувати та фарбуватись. Я допомагала дівчинці з вибором одягу та випроваджувала її на перше побачення. Я була тою, кому Оленка телефонувала й просила забрати її з вечірки або поговорити з батьком, щоб відпустив її гуляти з друзями.
Мама Оленки інколи телефонувала доньці й забирала її на вихідні, але, як сказала мені сама дівчинка, вона відчувала себе чужою та непотрібною в домі мами, адже в неї була інша сім’я, де народились діти. Матері не було справи до старшої доньки й ті рідкі зустрічі зазвичай закінчувалось сльозами Оленки.
В нас з Павлом спільних дітей не було, тому всю свою любов та ласку ми спрямували на Оленку.
Зараз дівчина вже доросла. Їй двадцять один. І я була неймовірно щасливою, коли дізналась, що наша донька (адже я Оленку вважаю саме донькою) виходить заміж. Я зайнялась підготовкою весілля. У мене були певні збереження, які я вирішила дати доньці, аби вона купила собі найкращу весільну сукню.
Саме я вмовила Павла не економити на весіллі єдиної доньки. Ми витратили чималу суму, яку складали на новий автомобіль, але в мене не було навіть краплі жалю, адже моя дорога Оленка виходить заміж! Що може бути важливіше?!
Та коли до весілля вже майже все було готове «на горизонті» з’явилась рідна мама Оленки. Вона так «розщедрилась», що дала на організацію весілля доньки, аж дві тисячі гривень!
Мене, звичайно, це все мало хвилювало, адже я переживала тільки за одне – аби Оленка була щаслива!
Настав день весілля – все гарно, по-багатому. Я сиділа разом з чоловіком, коли в кінці весілля ведучий дав слово Олені.
– Я хочу подякувати всім гостям, – сказала дівчина, за те, що прийшли! А найбільше хочу подякувати нашим батькам, які організували це прекрасне свято!
Тут Оленка вийшла з-за столу разом з нареченим і почала обіймати батьків. Спочатку батьків чоловіка. А потім вона підійшла до Павла і до… своєї рідної мами. Навіть сумку їй подарувала. А про мене ніхто не згадав!
Я сиділа там, як далека родичка і ковтала сльози. До Оленки я завжди ставилась, як до рідної дитини, а вона
