Ми з чоловіком святкуємо Різдво 25 грудня, адже звикли так ще з дитинства, нас так вчили батьки. Тому хочу розповісти історію про наше торішнє Різдво.
Мені та чоловікові вже по тридцять два роки, дітей немає, адже у мене є проблеми зі здоров’ям, хоча шанс є, але надто мізерний, аби на нього сподіватися, так сказали лікарі. Тому живемо ми лише удвох, хоча ні, ще є у нас є величезний, жирний, рудий кіт – Гарфілд, думаю, зрозуміло, чому його так звуть (хто пам’ятає мультик?). Живемо ми в приватному будинку, тому звикли, що під вікнами постійно хтось ходить, навіть іноді є люди, котрі заглядають у вікна, щоб подивитися, який же у нас ремонт!
Але цього разу, коли ми вечеряли на Різдво, то помітили, як у вікно нам заглядає дівчинка, яка не одразу дізналась, що ми бачимо її. Тому чоловік вийшов, щоб запитати, чого їй треба, й що вона робить сама на вулиці ввечері. Але побачив, що дитина ледь не гола, в самих штанах та светрі, але без куртки, зимою! Ми завели її в дім, почали запитувати, звідки вона, хто вона така. Дівчинка розповіла, що вона живе в дитячому будинку, їй вісім років, вона втекла, щоб подивитися, що таке Різдво, тому й заглядала у наші вікна.
Я ледь не заплакала, звісно ж ми нагодували дитину, розповіли їй різні Різдвяні історії, після чого вона заснула на дивані, адже вже було пізно. Ми були здивовані, що дівчинку не шукали, тому наступного дня вирішили відвести її назад, адже це правильно. Але перед тим, ми всю ніч з чоловіком розмовляли про усиновлення дітей, думали, може це доля і ми повинні удочерити дівчинку. Вирішили – так!
В дитячому будинку нам відповіли, що це можливо, проте, процедура дуже довга, може тривати до кількох місяців, але дівчинка розповідала нам, коли ми вечеряли, що мріє про справжній Новий Рік, хоче зустріти його з сім’єю, тому ми були налаштовані рішуче!
Після кількох годин вмовляння, нам дозволили забрати Любу (так звати дівчинку) додому на Новий Рік, та на весь період, коли будуть готуватися документи, проте, сказали, що будуть обов’язкові перевірки у нашому домі, кожного тижня. Ми погодилися.
Новий Рік ми зустріли втрьох, біля ялинки, разом, як справжня сім’я! Ось так, минулої зими ми знайшли під своїми вікнами свою доньку!
