Коли ми з Наталкою почали жити разом, то мені здавалось, що це навіки. Наш роман почався якось несподівано і розгортався дуже швидко. Ми знали один одного давно. Зустрічались іноді у спільних знайомих. І цього разу ми були запрошені на день народження нашого товариша. За столом ми виявилися сусідами. Розговорились, ближче познайомились. Після свята я провів Наталку додому. Домовились зустрітись наступного дня. А вже через місяць ми стали жити разом.
Я, взагалі, вважаю себе не легковажною людиною. Рішення приймаю не поспіхом. Та не цього разу. Мені здалось, що зустрів жінку, з якою буду щасливим. Тому не вагаючись запропонував Наталці жити разом. Вона погодилася. Деякий час ми дійсно жили дружно і щасливо. Але потім почалися непорозуміння між нами. Мені хотілося якогось більш насиченого, цікавішого життя. Я пропонував поїздки вихідного дня, кіно, концерти, туристичні походи з друзями та багато чого іншого. Та все це їй було не цікаво. Я частенько купував книги. Мені подобається читати. А для Наталки це – даремно потрачені кошти. Відносини почали псуватися. Ми не з’ясовували відносин, просто могли мовчати по декілька днів. Намагалися йти на примирення. Але відчувалось, що нашим стосункам неминуче скоро настане кінець.
Одного разу Наталці зателефонував батько. Сказав, що мама погано себе почуває. Наталка зібрала речі, сказала, що поживе з батьками, поки тато не видужає. Але я розумів, що вона більше не повернеться. Так і сталося.
Пройшов деякий час і ось одного разу заходить до нас в кабінет начальник відділу разом з якоюсь вродливою дівчиною. Він попросив хвилинку уваги та сказав:
– У наступні вихідні в місті буде організований благодійний ярмарок. Зібрані кошти підуть на допомогу дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Організовують цей ярмарок волонтери. Представник організаторів, Оксана, хоче звернутися до вас. Будь ласка, прошу.
Дівчина усміхнулась і мовила:
– Так. Все вірно. Але щоб організувати та провести ярмарок нам необхідна допомога. Всіх, хто захоче приєднатись до нас, буду чекати на прохідній після закінчення роботи. До побачення. Надіюсь на підтримку.
Мені захотілось взяти участь у цій благородній справі. Адже волонтерство – це унікальна можливість стати кращим, отримати досвід, нових друзів і знайомих, допомагаючи іншим. Після роботи я приєднався до Оксани та інших небайдужих.
Тиждень промайнув непомітно. Це був один з найкращих періодів у моєму житті. Я повністю віддавався цій новій для мене справі. А головне – поруч була Оксана. З кожним днем вона подобалась мені все більше і більше. Я розумів, що закохався.
Ярмарок пройшов успішно. Зібрали непогані кошти. Оксана подякувала всім небайдужим та запросила охочих і надалі брати участь у волонтерстві. Я з радістю прийняв її пропозицію. З того часу ми разом. Нас об‘єднує не лише кохання, а й спільна справа і спільні погляди.
