Ми познайомилися зі Степаном у досить зрілому віці, мені було 28 років, а моєму майбутньому чоловіку – 33 роки. Цілком свідомі і сформовані особистості, ми знали чого хочемо і не скажу, що нашу відносини були якимись дуже імпульсивними, ні, все було дуже правильне, розмірене, але мені це подобалося. Степан став для мене такою собі спокійною гаваню.
Ми зустрічалися десь рік, потім він вирішив познайомити мене зі своєю родиною, мамою, татом і меншим братом. Крім того мій майбутній чоловік вже був одружений і мав дочку від попереднього шлюбу, Лізу, їй було вже дев’ять років. З колишньою дружиною стосунки були досить нейтральними, розлучилися вони 5 років назад, тому всі образи і невирішені питання вже були проговорені, Степан вчасно платив аліменти, та навіть більше, він повністю закривав всі потреби своєї доньки. Я хвилювалася трохи, що з моєю появою колишня дружина може почати вимагати більшого, боячись, що Степан стане менше давати грошей, оскільки вже матиме свою родину. Мої страхи власне не були безпідставними.
Спочатку мене дуже добре сприйняли родичі чоловіка, я навіть познайомилася з колишньою дружиною, наше спілкування було досить холодним, але в межах вічливості, врешті-решт ми не зобов’язані бути подружками.
Спочатку мені подобалися наші родинні посиденьки у нас вдома, але з часом це все почало мене втомлювати. Менший брат взагалі нерідко залишався у нас ночувати, інколи напідпитку, влаштовував безлад, але я розуміла, що родичів не вибирають і не хотіла нічого говорити чоловікові, він і так весь час працював і був дуже втомлений і все, що він чекав вдома, так це точно не вияснення відносин.
Але брат, то брат, мене більше не влаштовувало часте гостювання колишньої дружини, вона привозила Лізу і під приводом, що не хоче її саму лишати – часто затримувалася у нас вдома, при цьому спостерігаючи за всім і критикуючи все, що я роблю. То дзеркало не так натерла, то суп недосолений, то рушники не замінила у ванній і найчастіше вона це робила у присутності чоловіка, намагаючись показати яка я погана господиня. Спочатку я намагалася на це не зважати, але все ставало лише гірше, я почала відчувати себе служницею у власному домі ще й свекруха постійно говорила, як колись все уміло робила колишня дружина, не те що я.
У Степана було день народження і я вирішила довести всім, що я дійсно хороша господиня, ми вирішили не святкувати у кафе, а відзначити день народження чоловіка вдома. Я готувалася два дні, навіть торт сама спекла, вийшов надзвичайно смачний. Ясна річ що ні від кого чекати допомоги не варто було, всі люблять прийти на все готове ще покритикувати при цьому мене.
Всі гості вже прийшли, стіл був накритий, я весь час метушилася на кухні, а коли заходила в кімнату, то тільки і чула, це не так, то не так. Я терпіла, не хотілося псувати чоловікові настрій, але коли я винесла свій двох-ярусний торт і почула в коментарях, що це за пляцок такий, невже не можна було нормальний замовити, то ж бачиш, що не вмієш того робити, то не берись.
Це мене обурило. Я не донісши торт до столу, віднесла його назад на кухню, порізала і попакувала в невеликі подарункові пакети. Потім винесла ці пакети на підносі в кімнату, роздала кожному і сказала, що на цьому вечір завершений, всіх прошу покинути квартиру і на майбутнє, якщо хтось хоче прийти до нас в гості, то має попросити у мене або в чоловіка дозволу, всім подякувала за вечір і вказала на двері.
На мій подив, через 5 хвилин в квартирі вже нікого не було. Я нарешті видихнула і підійшла до чоловіка, хотіла вибачитися за це все, але він мене випередив:
-Вибач, ти дуже втомилася, я це бачу, мої родичі вимучили тебе, я мав раніше це все прикрити, а то вони геть знахабніли. Ходімо спати, це був важкий день.
Засинаючи, я розуміла, що вибрала собі свого чоловіка, який завжди мене зрозуміє і підтримає.
