Володимир живе сам, в дуже великому будинку за містом. Раніше він жив тут з жінкою та донькою. Але, на жаль, вони загиnули в автомобільній аварії, близько двох років тому.
Дружина була дуже дбайливою, хорошою жінкою, працювала вихователькою в приватному садку. Доньці було сім років, позитивна, щаслива дитина, яка мала все. Та ніхто з нас не захищений..
Володимир тоді працював водієм вантажних автомобілів, якраз був у відпустці, керував завжди дуже акуратно, піклувався про безпеку. Проте, якщо водиш машину акуратно, це не означає що інші теж так роблять. Інший водій виїхав на зустрічну, не справився з керуванням, а там все зрозуміло.
Відтоді чоловік жив сам, у великому домі, їздив на роботу дуже рідко, загалом сидів вдома. Раніше сусіди казали, що вночі чули голосний плач. Спочатку він поводив себе дуже дивно, не говорив ні з ким, добре, що залишилися у нього хороші друзі. В усьому йому допомагали.
Пройшло вісім років, кажуть йому усі, що пора жити далі, можливо навіть знайти собі нову сім’ю. Та й і сам Володимир признавався, що хотів би мати жінку, дитину, але думав, що пізно йому вже, як-не-як, 48 років.
Пройшло ще трішки часу, з’явилася у великому пустому домі жінка. Тетяна, дуже приємна людина. Їй 50 років, вона теж втратила чоловіка, дітей мати не може, а зустрілися вони з Віталієм на концерті в філармонії. Усі друзі знали, про пристрасть чоловіка до різних музичних інструментів. Сам він грати ніколи не вмів, але вдома мав цілу колекцію.
А Таня вміла грати на фортепіано, скрипці, саксофоні, віолончелі та гітарі. От так вони й зійшлися – вона грала, а він слухав.
Проте, про дітей годі й було думати, але Володимир й так відчував себе набагато щасливішим ніж раніше, казав, що більше нічого не треба в житті, адже йому нарешті спокійно.
Але сталося те, чого ці двоє людей не могли очікувати. Тетяна поралася в саду, за яким сама полюбляла доглядати, і почула плач дитини. В селищі під містом, де вони жили, зазвичай не було навіть підлітків, тим більше восени, коли вже почалося навчання. Жінка подумала, що хтось з внуками приїхав, до сусідів. Але згадала, що майже всі сусіди поблизу пороз’їжджалися. Хто в місто на декілька днів, хто на відпочинок.
Поки Тетяна думала про все це, дитина почала плакати ще голосніше. Жінка покликала Володимира, вони разом вийшли за огорожу і побачили дитячу колиску, до якої з боку був прикріплений конверт.
Вони одразу зрозуміли в чому справа, викликали поліцію, пояснивши, що до них під оселю підкинули немовля.
Це був хлопчик, два місяці, Олег, народився 14 вересня. Це все, що було написано у записці. Ні документів, ні свідоцтва про народження не було..
Поліція декілька днів допитувала жителів, але ніхто нічого не знає. Звісно, адже ніхто навіть не бачив, щоб по селищу ходила вагітна жінка.
Володимир з Тетяною довго не думаючи, вирішили, що це доля. Всиновили хлопчика.
Зараз вони втрьох переїхали у місто, та живуть однією дружньою сім’єю.
