Мене звати Сергій, я придбав нове приміщення для свого офісу! Перший поверх величезного будинку в центрі міста, зручне планування, велика прохідність людей. А головне — більше там немає моєї колишньої жінки та її мами.
Чи то від нового приміщення, чи від погляду колишньої, але радості моїй не було меж!
Зі Світланою ми познайомилися п’ять років тому. Не сказати зараз, чи була це справжня любов, чи ні. Але тоді здавалося, що готовий задля неї на все.. От і сталась така ситуація, коли прийшлося переїхати до неї, де жила її мама, Галина Василівна. Сказати, що ми один одному не сподобались — не сказати нічого. Пані Галина дала мені досить однозначне прізвисько: “нахлєблік”.
Ще тоді у мене був свій бізнес, я працював, це приносило дуже хороший заробіток. Була у мене одна погана звичка — куріння. Проте, в нових умовах, завдяки Галині Василівній, я звісно залишив це діло. Купував усе, що потрібно, оплачував весь ремонт, але цього теж було мало.
Чому ми зі Світланою жили у квартирі її мами? Тому, що моя колишня жінка відмовилася переїжджати на орендовану, адже має свою. Сварки та пояснення, цю ситуацію не вирішили, тому я на це й погодився. Наших стосунків теща не розуміла, казала, що на одній любові далеко не підеш. Говорила вона зі мною лише на одну тему, про те, як я планую вкрасти собі її квартиру.
Розійшлися ми зі Світланою так само швидко, як і одружилися. Не пройшло і півроку. Галина Василівна була сповнена щастям, єдине, що її цікавило — коли я заберу свої речі, аби більше ніколи вона мене не бачила.
Я зібрав все своє майно і з непідробною радістю перебрався на красиві орендовані апартаменти. А далі процедура розірвання шлюбу і мій перехід від статусу одруженого чоловіка до холостяка.
Ось пройшло п’ять років, доля звела нас знов, але уже в цікавіших та позитивніших обставинах з моєї сторони, та шокуючих — з їхньої.
Я зв’язався з рієлторською компанією, аби для мого офісу підібрали хороше приміщення. Мені показали оголошення, яке здивувало мене. Галина Василівна продавала ту саму квартиру. Причиною продажу вказала не можливість самостійно утримувати приміщення, адже дочка виїхала за кордон. Будова, розміщення та й загалом все, підходило під мої потреби.
Я вирішив не турбувати Галину Василівну, тому не прийшов на процедуру купівлі, надавши дозвіл підпису рієлтору. Якби моя колишня теща дізналась одразу, хто купує її улюблену квартиру, то напевно б дуже нервувалася. Тому я спокійно очікував завершення процесу.
Через три дні після підпису договорів, Галина Василівна вирішила передумати. Звернулася до адвокатів, аби продаж було анульовано. Хоча підстав для цього не було. Жінка просто вирішила, що не хоче залишати свій дім. Коли цей задум не спрацював, вона почала телефонувати рієлтору, з проханням дати номер нового власника. Я був не проти, дочекався дзвінка. Теща мене не впізнала, попросила приїхати.
Звісно я погодився, для мене ця ситуація була дуже цікавою. От і сталося те, чого я так довго чекав. Пані Галина одразу впізнала мене, була сильно шокована. Почала кричати, плакати, казала, що у мене все ж таки вийшло вигнати її з квартири. Я старався пояснити, що це приміщення ідеально підходить для офісу, але мене звісно, ніхто не збирався слухати.
Після години криків і сліз, я вирішив, що це пора завершувати. Сказав, що за договором вона повинна звільнити приміщення через чотирнадцять днів. Жінка почала просити мене віддати їй квартиру, я пояснив, що це неможливо.
Здоровий глузд переміг, через два тижні Галини Василівни у квартирі не було.
Але все ж, в чомусь моя колишня теща мала рацію, я таки став власником її квартири. Цікаво, що колишня жінка навіть не знала цієї ситуації, адже ми перетнулися нещодавно і вона була шокована, коли дізналась, де тепер мій основний офіс.
