Я студентка, восени виповнилося вісімнадцять років. Саме у цьому віці мені довелося зіткнутися з людьми, які не будуть чути якихось виправдань, а діятимуть доки не отримають бажаного. Це, якщо чесно, навіть лякає. Так, іноді варто бути дуже впертою людиною, але в тих випадках, коли це дійсно необхідно.
Цей випадок зі мною стався у коледжі. Досі не можу зрозуміти навіщо так розвіювати паніку через звичайну алергію.
Одного з навчальних днів я приїхала на пари. Була я не сама, а зі своїм хлопцем. Стояли на поверсі, чекали викладача та інших одногрупників, нікого не чіпали.
За десять хвилин до нас приєднався Єгор та в нас, як завжди, почалася смішна тема для розмови. Я людина дуже вразлива, тому розсмішити мене дуже легко, що йому і вдалося вкотре зробити.
До речі, у мене зі школи виявлено сильну сезонну алергію, вона може виявлятися в різних формах та в різну погоду. На той момент була сонячна, тепла погода, якраз сезон для будь-якого виду пилку. Додамо сюди коронавірус, який проявляє активність в нашій країні. Завдяки йому тепер кожна людина з жахом дивитиметься на того, хто кашляє чи хоча б чхає.
Відповідно нам варто перебувати в приміщеннях у масках, а особливо коли поряд великий натовп. Але через алергію я не можу її носити, тому що на вулиці мені вона може хоч якось допомогти з «фільтрацією» повітря від пилку, але в приміщенні мені буде дуже не комфортно.
Так ось, через сміх у мене раптово почався кашель, який дуже схожий на той, який може бути при звичайному грипі, тобто симптоми схожі. Через те, що у коридорі нікого, крім нас трьох, не було, мій кашель пішов луною по всьому поверсі. На цей звук прибігла прибиральниця та почала говорити мені надіти маску. Я тільки хотіла відповісти їй і тут, як на зло, кашель знову почався. Жінка занервувала та продовжила твердити своє. Тоді вже мій хлопець та Єгор спробували пояснити їй, що я маю звичайну алергію, це не заразно. Але і їх також вона не захотіла слухати.
У результаті мені довелося для вигляду одягнути цю маску, аби від мене відчепилися. Дочекалася, поки прибиральниця піде та приспустила маску.
Після того, як вона пішла, ми продовжили свою розмову та навіть не помітили, що до нас прямує інша прибиральниця з розлюченим виглядом. Мені стало страшно, коли її побачила, тому швидко вдягла назад маску.
Ця ненормальна жінка схопила мене за руку й почала кудись вести. Поцікавившись, куди вона веде мене, мені так і нічого не відповіли. Але судячи з того, що ми спускалися вниз, я зрозуміла, що вона хоче вивести мене з коледжу взагалі. Тут я й почала вириватися.
Тут навіть Єгор із моїм хлопцем були безсилі. Жінка нічого не хотіла чути. Їй потрібно було лише одне, щоб нібито заражена коронавірусом дівчина не перебувала у коледжі та не поширювала вірус. Ми ще на вході намагалися довести їй, що в мене справді сезонна алергія, але вона не стала нас слухати, зачинила двері та не пускала саме нас. Довелося дзвонити куратору, розповідати про моє становище. Вона спокійно пройшла повз ненормальну прибиральницю, забрала нас та провела на поверх. Жінка знову намагалася заперечити, але куратор повторила мої слова про мою алергію. Тільки після цього до неї дійшло й вона мене не чіпала. Ось як цікаво виходить, студентку вона не захотіла слухати, бо я молодша за неї, а як дорослу людину, будь ласка.
