Я заздрила сестрі-близнючці, адже в неї все було якось легше, ніж у мене. Чоловік багатий, бізнесмен. Ще й красень писаний. Живуть в достатку в новобудові з хорошим ремонтом. Відпочивати літають на острови. У Віки все є, що тільки можна бажати: шуби, прикраси, гардеробна з брендовими речами. А на день народження їй чоловік Василь автомобіль подарував. Нещодавно донечка в них народилась, то Віка отримала в подарунок діамантову каблучку.
А в мене життя якось по-іншому склалось. Вийшла заміж я за свого одногрупника Петра. Він хлопець добрий, роботящий. Але абсолютно не ініціативний. От як влаштувався вісім років тому сторожем працювати, так і досі нічого не міняє. Каже, що все влаштовує. А мене от не все. В нас двоє дітей – Марко семи років і Артем – чотири. Дітям постійно одяг потрібний, а грошей немає, адже складаємо на власне житло, бо зараз живемо в старій «хрущівці» разом з батьками Петра. Так мене деколи ця бідність гнітить, що далі нікуди – телефон в мене старий, одяг з секонд-хенду, про манікюр взагалі мовчу. Інколи навіть приходили думки розлучитись і знайти собі більше перспективного чоловіка. Але після сьогоднішньої розмови з сестрою я змінила свою думку.
Так от, прийшла я до Віки позичити грошей. Бо в Артема в садочку свято, а в дитини немає костюма. В чоловіка зарплата тільки через два тижні, а моя вся пішла, аби погасити кредит за пральну машину, адже стара вийшла з ладу в найменш підхожий момент.
Я одразу помітила, що на сестрі немає обличчя. Питаю, що сталось.
– Та що тут могло статись? – Віка витерла сльози. – Знову те саме.
– Що? – Не зрозуміла я.
– Василь вдома не ночував.
– Як так може бути! – Схопилась за серце я. – Ти знаєш, де він був?
– Чом не знаю? – Невесело посміхнулась сестра. – В неї.
– В кого? – Я дивилась на Віку й могла зрозуміти, чому вона так спокійно говорить про такі речі.
– В коханки своєї. – Сестра підперла лице рукою. – Вже обіцяв мені, що між ними все скінчено, але, видно, ні. Я так втомилась. – Віка перейшла на плач. – Це триває вже два роки. Вона постійно йому телефонує і він зривається та летить до неї. Та жінка його причарувала, не інакше.
– А чому ти з ним досі живеш? – Не розуміла я. – Від такого чоловіка треба одразу бігти! Зраду пробачати не можна. Вскочив раз у гречку, буде й далі зраджувати. Таке не можна терпіти! Чуєш?!
– А що мені робити?! – Крикнула сестра. – Він мене з дитиною забезпечує, а коли відчуває себе винним, то в рази більше грошей дає. А якщо я від нього піду, то житиму в злиднях, як ти!
– Зате в мене чоловік вірний! – Сказала я і пішла. – А з проблемами нашими ми якось самі розберемось.
Я вийшла від сестри й подумки подякувала, що в мене така чудова сім’я, а з усім іншим ми впораємось. Разом.
