Ми з чоловіком працювали на одному заводі, все у нас було добре, жили як і більшість родин. Але завод продали, а новий власник вирішив зробити реорганізацію, нас із чоловіком звільнили. Місто наше невелике, роботу знайти складно. Я влаштувалася працювати у невеличку фірму, зарплата хоч і невелика, проте краще, ніж нічого.
Чоловікові з роботою не щастило, перебивався на підробітках, матеріально було скрутно. Діти наші підросли, витрати також. Донька перейшла у випускний клас, син навчався у коледжі в іншому місті. Чоловік вирішив поїхати на заробітки у Польщу. Я була дуже проти, ніби передчувала недобре. Вважаю, що сім’я має бути разом, мати спільні радощі та клопоти, проблеми та складнощі теж вирішувати спільно.
Чоловік наполіг та поїхав працювати за кордон. Перші півроку Денис взагалі ніяких коштів нам не пересилав, казав, що потрібно самому облаштуватися, платити за житло, купувати продукти. Потім почав перераховувати гроші на картку, але нерегулярно, суми були дуже маленькі. Коли минув рік, чоловік сказав, що приїздити додому не буде, бо тільки назбирав усю суму, щоб повернути гроші за оформлення документів для поїздки, а тепер буде вже збирати для нас. Я дуже засмутилася, діти також, особливо донька, вона чекала батька на випускний. Скандал влаштовувати я не стала, Денис же для родини старається, крім того, він там один у чужій країні, а ми тут разом, нам простіше.
Не приїхав чоловік і на наступний рік, і через рік. Крім того, гроші перераховував раз на два – три місяці, коштів було мало, зовсім ні на що не вистачало. У Дениса постійно траплялись якісь негаразди, то цех закриють, то з квартири виселять, і взагалі йому нелегко. Аби мати змогу утримувати дітей, мені довелося знайти ще одну роботу. Важко було самій не тільки фізично, але й морально. Діти – підлітки це складно, у доньки – нерозділене кохання, у сина – спроби палити та вживати алкоголь. Усі ці проблеми лягли лише на мої материнські плечі.
Так сталося, що фірма, в якій я працювала, виграла досить великий тендер, моя зарплатня збільшилась вдвічі. Діти вже теж почали потроху підробляти. Оскільки Денис вже п’ять років не був удома, а ми дуже скучили, то вирішили назбирати коштів та самим до нього поїхати, а заодно й іншу країну подивитися. Чоловіку я нічого не казала, вирішила влаштувати сюрприз.
Але сюрприз очікував на нас. Виявилося, що Денис живе з новою, жінкою вже чотири роки, в її квартирі, додому повертатися не планує. У нього власна справа, невеличка мініпекарня, також чоловік придбав автомобіль.
Весь цей час Денис мене обманював. Було дуже важко справлятися одній, а від того, ще й образливо. Я сказала чоловікові, що діти залишаться із ним, тепер його черга про них дбати. А я буду жити для себе та влаштовувати власне життя.
