— Я тобі кажу, у мене ніяк не можна, батьки не погодяться, дуже вони строгі.
— Тоді можемо піти до мене, моя мама не буде проти, будемо жити разом, а потім знайдемо роботу і з’їдемо.
— Ти що таке придумала, у твоєї мами є дім в селі, вона вже не працює, нехай живе там, а ми будемо у вашій квартирі. З переїздом ми допоможемо.
— Вона ніколи на таке не погодиться, це ж її квартира. Як ми можемо взяти і вигнати маму?
— Хто ж її виганяє? Це чесно, нас двоє, може ми скоро одружимось, будем молодою сім’єю, нам треба більше місця. Будемо приїжджати до твоєї мами в гості, а вона до нас. По іншому ніяк, я все сказав. Хочеш жити разом – говори з мамою.
Аліна боязно відчиняє вхідні двері, вони з хлопцем заходять у квартиру. Мати вже була знайома з ним, тому була рада приходу дітей.
— Привіт, мамо. У нас є новина, ми хочемо жити разом.
— Ооой, це так прекрасно, діти, я така рада за вас. І коли ж ви плануєте з’їжджати? Вже знайшли хорошу квартиру?
— Якщо чесно, ми б хотіли жити тут.
— Хмм, ну деякий час, звісно, можете пожити, я все розумію, поки не будете впевнені у своїх доходах.
— Та ні, мам, у тебе ж є дім за містом. Ми подумали, що ти б могла туди перебратися, а ми сюди. Квартира така величезна, а ти тут одна. Ми зараз більше потребуємо життя вдвох. А до тебе будемо приїздити в гості. Добре?
— Я вас зрозуміла, зараз повернусь, — мама вийшла з вітальні, тихо йдучи до іншої кімнати.
Аліна з хлопцем чекали уже близько 15 хвилин, думаючи що мама збирає свої речі. Весь цей час, дівчині було дуже гірко, вона не хотіла виганяти маму, але так сильно бажала жити з удвох…
Мати заходить у вітальню та простягає хлопцеві велику дорожню сумку, до верху забиту речима.
— Ось, тримай, — говорить вона, зі смутком в голосі.
— Дякуємо що зрозуміли нас, скажіть, куди відвезти ваші речі?
— Мої? Ні-ні, це одяг Алінки. Беріть усе це і везіть у квартиру, яку самі собі візьмете в оренду. Адже ви дорослі люди, які самі повинні вирішувати свої проблеми. Я не можу віддати вам своє житло. Ви маєте самі заробити на своє життя. Аліно, скажи, чи нормально буде якщо зараз я переїду в село, буду жити там сама і ненавидіти твого хлопця за це?
— Ні..
— От і я хотіла б зберегти між нами теплі стосунки, тому дітки, ви самі маєте вирішити цю проблему, якщо справді хочете жити разом.
— Зачекай, мамо, нам треба поговорити, нехай сумка поки залишиться тут. Ми зараз повернемось, — із цими словами Аліна з хлопцем вийшли з квартири, попрямувавши на вулицю.
Мати дивилася за ними з вікна, їй було дуже гірко, адже вона була готова віддати їм квартиру. Але насамперед, хотіла навчити свою доньку самостійного життя. Між молодими людьми була сварка, хлопець пішов гель. Мама усе зрозуміла.
Аліна заходить, вся у сльозах.
— Мам, вибач, будь ласка,..
