У мене є подруга, Аня, сиділи ми з нею недавно в кав’ярні й балачки балакали.
Я їй про своє розкажу, що в житті робиться, про дітей, чоловіка, що з роботи звільнилася. А вона живе сама, не одружена, має хорошу роботу, але я ніколи не думала що їй менше є що розказувати, в цієї дівчини життя сповнене пригод.
Ось розповіла вона мені, як вона це назвала “історію про бумеранг”.
Нещодавно Аня трішки прихворіла, а потім почала сильно набирати вагу, дуже переживала, аби це не було часом щось серйозне. Пішла до сімейного лікаря, а він ні слова не сказав, лише каже, аби менше їла. Вона як до стіни говорила, коли пояснювала, що ніколи так не поправлялася.
Вийшла з лікарні зла, не знала що робити, вирішила подзвонити до батьків, може щось порадять. А ті їй сказали, може то у неї з щитовидною залозою проблеми, таке ж часто в жінок буває.
Передзвонили їй через декілька хвилин і дали номер родички, яка працює ендокринологом в приватній лікарні.
Аня зателефонувала їй, адже вони були близько знайомі ще з дитинства, лише останній рік менше бачилися, бо обидві були зайняті роботою та не приїжджали до родичів.
Домовилася про прийом. Наступного дня прийшла, була здивована масштабами лікарні, адже зазвичай все приватне знаходиться в досить маленьких приміщеннях, а це триповерховий дім.
Родичка по неї вийшла, запросила до себе в кабінет. Близько двадцяти хвилин вона огляндала Аню, зробила ультразвукову діагностику, але нічого не виявила. Дала направлення на якісь аналізи, але сказала що все з нею добре.
В кінці лікарка каже до Ані: “Ось тобі рецепт, прийом і аналізи оплатиш в касі”. Тут моя подруга й здивувалася, адже думала що та прийме її по сімейному, або хоча б знижку зробить. Ціна до речі, дуже велика. Приватна лікарня..
Родичка одразу помітила погляд Ані й сказала: “Ти напевно думала, якщо ми родина, то тобі буде безплатно? Ну а як, якби я така завжди була добра, то не було б у мене дому за містом. Все, бувай”. От така вийшла ситуація.
Але це ще не кінець, потім було найвеселіше. Аня працює юристом, її знають як одну з найкращих у своїй справі у всьому місті.
Пройшов уже тиждень, пісня її походу до тієї лікарки-родички. Вона сиділа собі в кабінеті, розбиралася в документах. Але ось, заходить до неї секретарка й каже про відвідувачку, яка дуже проситься зайти, хоча робочий день вже майже завершився.
Аня каже, аби людина заходила. І хто ж це у нас? Звісно, та сама родичка.
Сиділа у неї, годину розповідала про своє розлучення з чоловіком, як вона боїться втратити свій величезний дім.
Аня її слухала, сиділа мовчки, а потім сказала, аби та приходила до неї завтра, за чергою. Попросила секретарку аби видала їй чек про попередню консультацію.
Лікарка не зрозуміла, сказала: “А це що, платно??? Ти ж навіть нічого не зробила? Допоможи мені, ти що не бачиш, я можу взагалі без нічого лишитися!”
На що Аня коректно попросила її залишити кабінет, після оплати консультації звісно.
От вам і бумеранг.
